Пекло в Києві — свято у Варшаві? Польські “християни” лікують Волинь ненавистю!

«Христос Народів» не дрімає! Поки Київ палав, польські «побратими» швиденько забули про милосердя, любов до ближнього, смирення та прощення. Як засвітили у деяких польських колах, ніч обстрілів столиці України стала лише приводом для чергового виверження ненависті.

Польські патріоти строчили «веселі» коментарі цілу ніч і ранок. Без зупину. Ці скріни — крапля в морі. Їх тисячі. Усіх мастей. На будь-який смак.

«Не підтримую, але…» Або як виправдати ксенофобію

«Не підтримую того, що робить Путін, але…» — це ще найделікатніше, що вилізло на світ Божий. Таких «але» — тьма-тьмуща. У всіх стилях. На будь-який смак. Навіть дещо пікантніше. Будь ласка: «Сподіваюся, наші кордони закриються для вас і відкриються для Росії». Чисто по-християнськи. Навіть «по-народному». Любов до ближнього? Смирення? Прощення? Забудьте.

«Акція помсти» — це тепер мантра. Бо все, що летить нам, завжди «відплата». Винен хто? Звісно, провід ОУН! Не їхня ж ксенофобія, пиха чи невитравний імперський дух. Теперішній обстріл Києва? Точно «помста» за Волинську різанину. Ця ідея червоною ниткою проходить через більшість коментарів. Путін мститься нам за їхні біди. Це вже не тренд. Це цілий мейнстрим.

Мовчання ягнят, чи…

Хочеться спитати у панів: письменника та журналіста Вітольда Шабловського, журналіста Зємовіта Щерека, а також Роберта Сєрадзького — як вам така польська «християнська» велич? Чому мовчите? Чи чекаєте, що знову ОУН винна в народно-електоральному божевіллі?

Коли «інтелектуали» не просто не бачать колоди у власному оці, а вважають її Божою росою — це вже не божевілля. Це діагноз.

Żenada i ból. Тільки вже не від обстрілів. А від того, як легко «брати» забувають про все, що не стосується їхніх міфологізованих образ.