Україна. 2024 рік. Втрачено мільярд з гаком доларів. Через шахрайство. Розтрати. Неналежне управління. У сфері оборонних закупівель. Не абиде — у найчутливішій сфері. Так, наче гроші зайві.
Як засвітили в The New York Times у матеріалі “В Україні шахрайство та розтрати винагороджуються новими контрактами на постачання зброї”, що його підхопив Цензор.НЕТ, це не просто припущення. Це факти.
Павлоградський хімзавод: бракований “внесок” в оборону
Почалося все з мінометних снарядів. Тисячі штук. Бракованих. Від Павлоградського хімічного заводу. Прямо на фронт. Коли росіяни перли на схід, наші артилеристи стріляли. А снаряди? Або з труби вилітають. Або мовчки падають. Клуби пилу. Замість вибухів. Бо браковані. Зброярський завод постачав. Тисячами.
Директора цього “підприємства”, пана Леоніда Шимана, потім, звісно, заарештували. Звинуватили у корупції. Але це лише верхівка.
Найцинічніше: Агенція оборонних закупівель України. Знаєте, що робила? Продовжувала контракти. Із заводом Шимана. Навіть коли вже бракована зброя йшла потоком. Урядові перевірки це підтвердили. Дані отримав NYT. Нічого не зупинило.
За даними аудиторів, 7 з 10 найбільших військових підрядників. Отримали нові замовлення. Це при тому, що на них висіли кримінальні провадження. За шахрайство. За невиконання. Або їхніх керівників вже арештували за корупцію. Фантастика.
Шиман, між іншим, уже був під слідством. Антикорупційні органи його пасли. Звинувачення: розтрати, шахрайство. А він? Виграє перший контракт на міномети. Уряд дає йому 280 мільйонів доларів. Коли? Коли він на заставі. За корупційною справою. Геніально.
Аудитори з’ясували: завод спочатку сказав, що потужностей немає. Не зможе. Потім раптом передумав. Без пояснень. Змінив дані. Про виробничі можливості. Ніхто не перевірив. Жодних доказів перевірки. Виявляється, це зайве.
Браковані міномети посипалися. Агенція оборонних закупівель? “Не зробила належних висновків”. Слова аудиторів. Замість того? Ще більше замовлень. Наприклад, на майже всі 122-міліметрові артилерійські снаряди. На 2025 рік. Для військових.
У серпні Шиман отримав 5 років. За схему продажу вибухівки. Завищеними цінами. Хоч тут щось.
Але система? Вона гнила. Конфіденційні перевірки. Державна аудиторська служба. Внутрішній аудит Міноборони. Усе це викрило: система військових закупівель. Страждає. Від неефективного управління. Документи це свідчать: тривожні сигнали? Ігноруються. Завищення цін? Невиконання зобов’язань? Рідко мають наслідки. Взагалі ніяких.
18 компаній. Нові угоди. При невиконаних попередніх домовленостях. 6 з них? Жодного контракту не виконали. Жодного. Нуль. Але ж замовлення отримали.
Внутрішні перевірки уряду показали: тільки 2024 рік. Втрати: 1,2 мільярда доларів. Шахрайство. Розтрати. Неефективне управління. І це тільки в оборонних закупівлях.
Приблизно 126 мільйонів доларів? Пішли у трубу. Бо хтось проігнорував вигідніші пропозиції. Переплатили. За зброю.
Один випадок: компанії судяться. За щонайменше 100 мільйонів доларів передоплати. За угодою, що зірвалася. Судові тяганини тривають.
Перевірки аудитів охоплюють 2024 і 2025 роки. Тобто історія матиме продовження.
Дорогий “посередник” для турецьких ракет
Далі. Агенція оборонних закупівель. Захотіла турецькі артилерійські ракети. Тендер на сотні мільйонів доларів. 2024 рік. На ракети для реактивної артилерії.
Три пропозиції. Одна компанія: $4200 за штуку. Друга: $4600. Третя: $5100. Різниця? Тільки в ціні. Бо ракети ідентичні. З одного заводу. Однієї компанії в Туреччині.
Найнижчу ціну? Arca Defense. Турецький виробник. Міг постачати напряму. Що зробила АОЗ? Дала контракт найдорожчому. Дочірній компанії Czechoslovak Group. Чеського холдингу. Навіщо?
Замість прямої закупівлі. Уряд вирішив платити чеській компанії. За посередництво. Аудитори не знайшли. “Жодних підстав для ухвалення такого рішення”. Попередні перевірки. Застерігали. Від посередників. Уряд не слухав. Звісно.
Результат: +130 мільйонів доларів. До витрат України. За ракети. Просто так.
“Спецтехноекспорт”: боржник-рекордсмен
Ще історія. Агенція оборонних закупівель. Хотіла ракети радянського зразка. Від сербського виробника. Сербія проросійська. Тому потрібні посередники. Цілий ланцюжок.
Уряд підписав контракт. З українською державною компанією. З “Спецтехноекспортом”. А ця компанія? Мала історію невиконання. І її керівників? Підозрювали у розкраданні. Відмиванні коштів.
Антикорупційні органи? Публічно розслідували. Можливі розкрадання. Відмивання грошей. Колишніми керівниками.
“Спецтехноекспорт” не мав сербської ліцензії. На експорт ракет. Замість ліцензії? “Гарантійний лист”. Від військової розвідки України. Аудитори: “таке привілейоване становище не мало жодного юридичного обґрунтування”. Попри історію невиконання.
Далі “Спецтехноекспорт” уклав субпідряд. Із американською Regulus Global. Компанія Вільяма Сомеріндайка-молодшого. Колишнього біржового брокера Merrill Lynch. Загалом контрактів між ними було на 1,7 мільярда доларів.
Але угода про ракети? Почала розвалюватися. Тодішній міністр оборони, Рустем Умєров, хотів прибрати посередників. Сказав Regulus: працюйте з АОЗ напряму. Без “Спецтехноекспорту”.
Угода зірвалася. На початок 2025 року? “Спецтехноекспорт” – найбільший боржник. Перед закупівельною агенцією. Більше невиконаних контрактів, ніж будь-який інший. Аудитори це з’ясували.
Уряд України подав до суду. На “Спецтехноекспорт”. Вимагає пені, штрафи, відсотки. А “Спецтехноекспорт”? Висунув вимоги до Regulus. Сомеріндайк заявив: його компанія не винна. Просто “між двох вогнів” потрапила. Під час реорганізації. Оборонних закупівель. В Україні.
Ну так. Хто б сумнівався. Всі завжди “між двох вогнів”. А мільярди? Вони ж самі розкрадаються. Або зникають. Закупівлі “на часі”, правда?
English 
Ukrainian 
Polish