Кремль копає могили: Путін тягне Шредера назад, Європа на роздоріжжі

Путінські трупи: Шредер знову в грі, Європа на тесті

Путін знову дістав з нафталіну старого німецького канцлера. Ґергард Шредер – привіт із минулого. Кремль відкопує політичні трупи, аби тестувати Європу на міцність. Як засвітили у LIGA.net, Москва вперто штовхає ідеї “мирних переговорів” та сумнівних “посередників”. Це перевірка: чи готова Європа забути Бучу, воєнні злочини та енергетичний шантаж?

Міністерка закордонних справ Латвії Байба Браже рубить з плеча: “Нам не варто надто концентруватися на тому, що намагається зробити Росія. Набагато важливіше – зосередитися на власних цілях, на тому, чого хоче досягти сама Європа. І передусім – на нашій безпеці”. Ясно-зрозуміло: дивимось на себе, а не на російські витівки.

Старший науковий співробітник German Marshall Fund Маркус Цінер бачить наскрізь: “Думаю, Кремль справді тестує, чи готові частини Європи в майбутньому повернутися до довоєнних відносин з Росією”. Шредер – не випадковість. Екс-канцлер став символом тієї епохи, коли вірили: бабло й енергетичні зв’язки “стабілізують” Кремль. Навіть після окупації Криму, у 2014-му, контракти працювали. Аж до 2022-го!

Брюссель плюється: російський посередник – це насмішка

Брюссель відреагував майже одностайно: “Не Росії вирішувати, хто представлятиме Європу”. Хором заявили очільники зовнішньополітичних відомств ЄС. Заступник міністра закордонних справ Польщі Марцін Босацький був ще різкіший: “З таким самим успіхом він [Путін] міг би заявити, що посередником між ним і Європою буде пан Медведєв або хтось із його генералів”. Звісно, на кому, як не на бункерних дідах, тримається їхня “дипломатія”?

Деякі співрозмовники LIGA.net в Європейській раді визнають: Кремль не такий дурний, щоб реально розраховувати на Шредера. Йому головне – повернути ці фігури в інфопростір. Маркус Цінер пояснює: “Москва перевіряє, чи залишилися в Європі впливові голоси, готові говорити про нормалізацію відносин навіть без суттєвих змін політики Кремля”. Росія грає в довгу. “Довгі війни майже завжди породжують політичну та психологічну втому”, – додає Цінер. А тут ще економічний тиск, нові кризи. Саме те, що треба Москві, аби нав’язати свій “діалог”.

Діалог? З ким? І про що?

Міністр закордонних справ Литви Кястутіс Будріс не стримується: “Хіба не виглядає жалюгідно, що Росія зараз сама задає дискусію про діалог, ще й пропонуючи власного кандидата?”. Проблема, каже, чи має Європа чітку мету переговорів. Це не діалог заради діалогу. Очільниця євродипломатії Кая Каллас вторить: “Перш ніж говорити з Росією, ми маємо між собою обговорити, про що саме хочемо з нею говорити”. Простіше кажучи: нехай самі собі між собою поговорять. Москва, мовляв, лізе зі старими фігурами, щоб посилити вплив.

Каллас застерігає: “Ми вже бачимо спроби Росії повернутися до нормальності. У спортивних організаціях росіянам знову дозволяють брати участь у змаганнях так, ніби нічого не сталося. Те саме ми бачили й на Венеційській бієнале”. Росія активно працює над відновленням впливу. Європа має тримати вухо гостро.

Офіційна позиція більшості країн ЄС незмінна і жорстка: переговори лише після припинення агресії та повної поваги до права України. Марцін Босацький чітко: “Умови не змінилися з лютого 2022 року – а насправді ще з 2014-го”.

Втома від війни: три сценарії для Європи

Цінер визнає: у деяких політичних та експертних колах вже гуляють ідеї, що якесь там співіснування з Росією “може стати неминучим”. Але після 2022-го щось змінилося. “Польща та країни Балтії дедалі більше сприймають Росію не як складного партнера, а як довгострокову стратегічну загрозу”. І це добре. Будріс нагадує: “Ми не повинні серйозно сприймати те, що говорять росіяни. Ми повинні серйозно сприймати те, що вони роблять”. Росія порушила запропоноване нею ж перемир’я буквально за кілька хвилин. Це важливіше за будь-які слова. Байба Браже підсумовує: “Відповіддю мають бути оборона, санкції та ізоляція Кремля”. Але в ЄС вже бачимо три зони тиску:

• Економіка. Деякий європейський бізнес волає про втому від санкцій, цін на енергію, втрату конкурентоспроможності. Особливо німецька промисловість і Південь Європи.
• Політика. В багатьох країнах ЄС ростуть праві популісти, які кричать про “мир за будь-яку ціну” та “прагматичний діалог” з Росією.
• Безпекова втома. Європа усвідомлює: війна може тривати роки. І це посилює розмови, чи витримає континент постійну конфронтацію з Росією.

Саме тут Кремль і бачить своє “вікно можливостей”. Цінер: “Росія, видається, вірить, що час працює на неї – особливо якщо в Європі зростатимуть втома, економічний тиск та політична фрагментація”.

Майбутнє Європи: вибір між пеклом і пеклом

Після 2022 року країни Балтії та Польща сприймають Росію не як тимчасову кризу, а як постійну загрозу. Тому в ЄС паралельно живуть кілька сценаріїв майбутнього:

1. Нова холодна війна. Європа нарощує оборону, готується до багаторічної конфронтації. Зберігає санкції, інтегрує Україну. Для Києва це – військова підтримка, ізоляція РФ, шанс закріпитися. Ризик – європейська втома від довгої війни.
2. Обмежене співіснування. Європа формально підтримує Україну, але обережно повертає елементи співіснування з РФ. Спочатку спорт, культура. Потім бізнес-зв’язки, пом’якшення санкцій, “прагматичний діалог”. Для України це – розмивання ізоляції Росії та тиск щодо “реалістичних компромісів”. Головний ризик – “мир” без виведення військ з України.
3. Фрагментація. Балтія, Польща, частина Північної Європи вимагають жорсткого стримування. Західна та Південна Європа просувають “кероване співіснування” з РФ. Для України це – втрата єдиної позиції ЄС, непередбачувана підтримка, слабкість самої Європи. Головний ризик – Україна стає не спільним проєктом, а предметом внутрішньоєвропейського торгу.

Історія зі Шредером – не просто дивний закид Путіна. Це тест. На політиків, на межі європейської витривалості. Кремль перевіряє: як швидко Європа забуде, хто тут агресор? І чи готова вона знову продатися за газ та ілюзії “миру”? Відповідь покаже час. І ціна буде високою.