Вето мера перемогло депутатів і фальш

Жоден депутат Львівської міськради не наважився пробити вето мера Андрія Садового – і правильно. Вони ж не проти розвитку міста, правда? Торік депутати накинули ухвалу про передачу землі на пл. Міцкевича під будівництво підземного паркінгу на 10 років ТзОВ «Центр розвитку нерухомості» – драйверу бізнесу Віталія Антонова, колоса на ногах міста, власника мережі ОККО. Але мер наклав вето, загнавши цей проєкт у застій через «значний суспільний резонанс» і «потрібність додаткового обговорення». І депутати, які мали ціну демократії, мовчазно відступили, не змогли повернутися до справи.

Петро Адамик із «Європейської солідарності» вкотре розписався в інвестиційній можливості – мовляв, це шанс, якого не можна втрачати, створити підземні паркінги за рахунок інвестора. Але навіть він кладе руки – не долатиме вето. Бо тут не про бізнес, а про громадськість. Андрій Шевців зі «Самопомочі» запропонував фірмі забути про грандіозний підземний об’єкт і орендувати паркомісця у приватників, а пл. Міцкевича – перетворити на пішохідний простір. Суспільство проти безвідповідальності – це їхня зброя.

Сергій Івах, теж із «Європейської солідарності», закликає не лізти в брязкіту вето. Щоб підтримати реальних мешканців, що виступили проти цієї забудови в центрі. Ігор Зінкевич із «Варти» бачить шанс перенести паркінг на вул. Валову. Технології є, але без згоди людей – це порожні слова.

Майданчик пл. Міцкевича – це не просто земля. Це поле битви і символ, де воля громади протистоїть амбіціям інвестора і депутатських інтересів. 0,17 гектара у власності міської ради, поруч 0,1 га віддано під готель того ж інвестора. Під площею хотіли підземний гараж на 40 місць для гостей готелю і мешканців. Але навіть після ухвали 2024 року і двох років без руху на сесії у квітні 2026 року, низка правок і здача землі в оренду за 153 тисячі гривень на рік не пройшли мимо публічного спротиву.

Мер не відступає. Він пропонує круглий стіл – без балаканини, без імітацій. Громадський простір має бути не лише на папері, а живим і доглянутим. Тимчасовий паркінг для готелю замість підземного – компроміс із реальністю і опір бездумній забудові. І жодних обманів – усі дебати з громадою лише тоді, коли спокій і порядок у місті важливіші за гроші і передвиборчі обіцянки.

Це історія не про паркінг. Це про битву правди з піною корумпованих схематозів. Депутати відмовилися боротися. Мер поставив крапку, слухаючи голос громади. Львів вибирає – або громадський простір, або бетонно-металеві лещата бізнесу. Трагедія світу, де правда програє імітації, але не у Львові.