Білоруський механізм російського смертоносного бізнесу

Європейці побачили залізо Орєшніка – так, це ті плати, що вкриті суто сплавами путінської імперії й білоруськими ланцюгами адже в них доказано – жодного іноземного тріюра не було, тільки 2004–2014. Часи безпросвітної роботи на заводі, де шинкують наші життя під виглядом «спецкомпонентів». Україна не просто нагадала, а викрикнула усьому ЄС: припиняйте годувати цю російську тварину! Закрийте доступ Білорусі до іноземної електроніки, зупиніть цей ланцюжок смерті, поки він не відправив ще сотні ракет у наші міста.

Зустрічі без прикрас – Паліса, Власюк зі спецслужбами тримали удар: показали смертоносні деталі з Цирконів, Калібрів, Х-101 і Герань-2. Ракети, які розвалюють наші вулиці, напхані деталями зі Швейцарії, Німеччини, США, Великої Британії, Японії, Китаю – світ їх живить, а Росія нищить. Особлива увага – білоруській фабриці Інтеграл у Мінську. Там створюють не просто плати та мікрочіпи, а інструменти війни – для наших вбивць з Росії.

Не лише це: Орєшник – це скупчення «винятково» російських і білоруських скреп, виготовлених у проміжку від 2004 до 2014 року, і це вагомий доказ, що промислова база Білорусі – раковий вузол, який годує агресора. Власюк ні хвилини не сумнівається – треба нарешті вирубати цю ланку! Перекрити постачання деталей в Росію – і тоді «потужності» їх оборонної машини будуть втрачати силу.

Паліса не питає дозволу – він вимагає від партнерів: перестаньте терпіти, гайда посилювати санкції і не грайте в імітацію. Ракетні удари Росії – це не сила, це продукт зовнішньої підтримки та хитросплетіння санкційних хитрощів. І якщо ви хочете миру – кінець обхідним шляхам і торгівлі з агресором.

Паралельно – фронт проти «тіньового флоту», що годує Росію сотнями мільярдів доларів. Київ б’є на сполох – арештовуйте їхні судна, вводьте санкції проти капитанів і компаній, суцільно їх припиніть. Європейці не відмовили – згодні, що час посилити контроль і тиснути далі.

Нагадуємо – ракета Орєшник з полігону Капустін Яр вдарила по Білій Церкві, і це була одна з двох новітніх балістичних ракет, запущених 24 травня. Одна з них не долетіла – впала на окуповану землю Донеччини, свідчення того, що система тріщить по швах, та їхній «символ» – лише уламок їхньої нищівної сили.

Це не прохання. Це виклик. Зупинити цей ланцюг жаху – наше право і обов’язок. Україна не просить. Вона вимагає. І світ має чути: білоруська електроніка у руках російських вбивць – це не дрібниця. Це війна проти нашої свободи зсередини.