Індія зламала правила гри. Заборона на експорт цукру до вересня 2026 року — це не просто рішення, а удар по світовому ринку. Зростання цін усередині країни і похмуре очікування на урожай цукрової тростини стали тригером для цієї дії. Раніше відвантажено лише 600 тис. тонн із дозволених 1,59 млн, а тепер цю квоту скасовано. Чи не є це проявом безвідповідальності?
Індія — державний гігант, другий у світі виробник цукру, контролює експорт через жорстку систему квот. І ось, раптово відбирає можливість торгівлі, яка ще нещодавно розширювалася. Це — маневр з метою захисту власного ринку.
Світові ціни на цукор вже на дні. Лондонська біржа та Нью-Йорк б’ють рекорди по зниженню цін. Але тепер, з виходом Індії, ціни неминуче підскочать. Досвід минулих років це підтверджує: коли Індія закривала експорт, світ одразу реаґував підвищенням вартості.
А що з Україною? Тут справа йде до зменшення експорту. Прогноз 505 тис. тонн в маркетинговому році — це відкладена стратегія, зниження на 19,7% порівняно з минулим сезоном. І чому? Зменшили площі під цукровим буряком — 199 тис. гектарів, на 21,6%. Але буряк зросте, і загальний урожай перевищить 10 млн тонн, хоча внутрішнє споживання скорочується.
Є питання, хто купуватиме? Африка, Близький Схід — наші ринки. Індійський монополіст миттєво відкриває шанси для українського цукру у цих регіонах, де до недавнього часу панували індійські постачальники. Але це — битва з надлишком. Квота ЄС — 100 тис. тонн, у той час як потенціал — 500 тис. тонн. Дорога й жорстка конкуренція душать.
Протистояння системі триває. Україна шукає нові шляхи. Узбекистан — новий ринок, який може витіснити традиційних гравців. Руйнівна логістика з Чорного моря через Грузію, Азербайджан, Каспій стає стратегією для виживання. Чи впораємося? Проблеми ще на порядку денному: нестача перевалочних потужностей і вагонів.
Об’єктивно, до сьогодні Україна вже експортувала 426 тис. тонн. На 12% менше порівняно з минулим роком, але шанси дотягнути до 500 тис. тонн ще є. Вперед?
Original source: https://zaxid.net/


