Європейська комісія, схоже, вирішила не надто напружуватись. Вони там, у Брюсселі, наваяли “обережний” план переговорів щодо вступу України до Євросоюзу. Як засвітили у Politico, які докопалися до цього шедевру, цілі на 2027 рік – максимально скромні. І, звісно, жодних зобов’язань щодо дати членства. Навіщо поспішати?
Брюссель, звісно, не забув кинути камінець у наш город. Київ має “негайно та суттєво прискорити темпи реформ у сфері верховенства права”. Ага, саме так. Дорожня карта малює нам райдужні перспективи: виконаєш головні вимоги до першої половини 2027 року – можеш завершити переговори “за окремими напрямками”. Яка щедрість!
Сім кіл європекла: що “дозволили” Україні до 2027-го
Єврокомісія, у своїй безмежній доброті, визначила аж сім сфер. Саме тут Україна, можливо, зможе завершити переговори до 2027 року. Не всі, звісно, а лише ці:
- Перша половина 2027 року: освіта та культура.
- Друга половина 2027 року: інтелектуальна власність, зайнятість і соціальна політика, промислова політика, наукові дослідження, зовнішні відносини, а також зовнішня політика та безпека.
Але це, звісно, якщо Київ виконає всі забаганки Брюсселя. А їх там – вагон і маленький візок.
Молдова: спринтер, Україна: черепаха?
І тут найцікавіше. Поки Україна намагається втиснутись у ці сім напрямків, Молдова, схоже, вже на фінішній прямій. Брюссель відверто каже: Кишинів може досягти “значно швидшого прогресу”. Раніше ж вони йшли нога в ногу. Тепер – різниця в темпах євроінтеграції стає все помітнішою.
За оцінкою Єврокомісії, до 2027 року Україна, може, й закриє сім напрямків. А Молдова? Понад 20! Відчуйте різницю, як то кажуть.
Дорожня карта, звісно, нагадує, який шлях ще треба пройти. І, о диво, згадує про складність реформ в умовах війни. Ніби хтось цього не знав.
Хроніка “європроривів” та угорські “перемоги”
Нагадаємо, Україна подала заявку на вступ до ЄС . Це було через чотири дні після початку повномасштабного вторгнення Росії. У Україна та Молдова отримали статус кандидатів. А вже у – офіційно розпочали переговори щодо членства. Прогрес, чи не так?
Брюссель, до речі, майстерно уникає будь-яких кінцевих дат для України, Албанії та Молдови. А от для Чорногорії – будь ласка: – цільовий термін для підписання договору. Вибірковість, вона така.
Угорський фактор: “перемога” чи черговий фарс?
Нещодавно, , Рада Євросоюзу “милостиво” відкрила другий і третій переговорні кластери для України. Це, мовляв, дає можливість перейти до наступних етапів. Який прорив!
Але ж ми пам’ятаємо, хто тут головний блокувальник. Угорщина довго тримала Україну на гачку через питання угорської нацменшини на Закарпатті. І що? Верховна Рада швиденько ухвалила закон про освітні права національних меншин. Це була одна з умов Будапешта. Збіг? Не думаємо.
І ось, , Посол України при ЄС Тарас Качка радісно повідомив: Угорщина більше не висуває нових заперечень. Питання нацменшин “вирішене”. Чи надовго?
Отже, Україна в ЄС. Колись. Можливо. Після Молдови. І Чорногорії. Головне – реформи, а не результат.


