Трамп і Путін: дизельна змова. Ультиматум Україні чи злив?

Трамп, Путін та дизель: брудна угода. Україна — розмінна монета?

Почнемо з цифр. Вони не брешуть. Дональд Трамп, колишній президент США, домовився: Володимир Путін, президент Росії, поставить Штатам 4,8 мільйона тонн дизеля. Терміново — 300 тисяч тонн. 4,8 мільйона тонн, бачте, це приблизно місяць споживання США. Якщо Москва і справді відвантажить ці 4–5 мільйонів тонн, це буде вчетверо більше, ніж весь американський імпорт російського дистилятного палива за 2021 рік. Такі от справи.

Чи може Росія взагалі вивезти стільки на американський ринок? Може. Але є умова. Єдина. Україна мусить припинити бити по російських нафтопереробних заводах (НПЗ). Ось тут і починається найцікавіше.

Ультиматум Трампа: НПЗ чи все?

Як засвітили у nv.ua, схоже, Трамп вже виставив Києву ультиматум. Рубаний: ви не чіпаєте НПЗ, а в обмін не отримаєте нічого. Або, ще краще, він знову може пригрозити: не чіпаєте НПЗ — я знову заблокую будь-яку допомогу. Це, друзі, не просто сварка в Овальному кабінеті. Це значно гірше. Люфта для компромісів майже не лишилося.

Мотиви Трампа: велика гра чи особиста неприязнь?

Чому Трамп так робить? Питання відкрите. І мотивів тут цілий клубок, розрізнених і не пов’язаних. Схоже, це:

Щира нелюбов до Володимира Зеленського, яка якось екстраполюється на всю Україну.
Надія на «велику угоду» з Путіним. Звісно, з чіткими фінансовими показниками для тих, хто цю угоду лобіює.
Паніка перед виборами. Спроба зламати падіння власного рейтингу. Він перетворює вибори на референдум довіри до себе. І остаточно підминає партію під рух MAGA.

Десь на задвірках ще маячить спроба зіграти Росією проти Китаю. Хоча це вже майже нереально.

Путін: Ялта-2 і третій полюс

А що Путін? Тут усе прозоро. Він хоче стати «третім полюсом» світу. Хоче свою «Ялту-2». І ось маємо: Путін хоче, Трамп готовий погодитись. Для Трампа це дрібниці. Лише Китай відверто проти.

Що робити Україні? Не ображатися, а бити

Лобові дії? Контрпродуктивні. Завжди були. Що ж тоді робити?

Наш головний союзник — американські ЗМІ. Вони живуть за своїми правилами. І Трамп змушений цим правилам підкорятися. Наша ціль: отримати підтримку саме американських медіа. Пам’ятаєте? Дух Анкориджа перемогли саме ЗМІ.
Треба вийти зі своїм мирним планом. Він має бути аналогом кампанії 9 травня 2026 року. Заявити: ми дозволимо Росії експортувати 4,8 мільйона тонн дизеля до США. Але тільки якщо не буде ударів по нашій енергетиці. Удар по енергооб’єкту = удар по танкерах та НПЗ. Це гра ва-банк. Можливо, найскладніша з 24 лютого 2022 року. Ми змушені йти на ескалацію. Але світ має чітко знати наш план. Без театральних жестів.
Ми обмежені в часі. Після березневих виборів у Франції фінансова коаліція на підтримку України може розвалитися.
Переговорний трикутник США — Росія — Україна помер. Марко Рубіо, сенатор США, це, до речі, визнав. Нам потрібна нова платформа. Інакше опинимося в халепі без плану Б.

І останнє. Важливе. Політики не ображаються. Особливо, коли в складній позиції. Найгірше — грати ображеного. Йти за настроями електорату. Ображатися можуть лише найсильніші гравці. А ми, бачте, ще не там.

Постріл у спину чи вимушений компроміс? Схоже, Трамп вже вирішив. За наш рахунок.