Україна має ресурси. Вона може воювати. І їй не потрібна угода за будь-яку ціну цього року. Експерти знають: конфлікт затягується. Європа прокидається до важкої реальності, тому що швидкий мир – це лише примарна надія. США відвернули погляди на війну з Іраном, залишивши Україну сам на сам у виснажливій війні з Росією. Яка, до речі, не має явної переваги. На полі битви справжня сила вимірюється не у військах, а у рішучості. Але де ж активний американський тиск на Росію? І чи з’явиться заміна для США в переговорах? Справедливість вимагає більшого, ніж просто бездіяльність.
Через 15 місяців після обіцянки Трампа завершити війну за один день – ми на нульовій лінії. Європа програє в дверях дипломатії. “Не дозволяйте Росії перемогти”, – ось єдине, що потрібно знати. А Україні? Україна витримує натиск, хоч і без ілюзій. Володимир Зеленський втратив віру в допомогу Трампа, але українці тримають оборону. Вони знають: результат війни вирішиться на полі бою, якщо взагалі відбудеться.
Росія завжди ставилася до миру з презирством. Чи зрозуміє Путін, що настав час зупинитися? Європа чекала й спостерігала, але чи розуміють вони, що їхня підтримка недостатня? Без зайвих слів, Євросоюз видає 90 мільярдів євро Україні. Це більше, ніж кілька слів підтримки. Це сигнал. Але декларації – це не стратегія, це просто репліка на слабкість.
Володимир Путін не досяг своїх цілей, і поки система в Штатах пульсує конфліктами, українці стоять на передовій. Їхня впевненість росте з підтримкою з Європи, але без чіткого плану перемоги – це даремна витрата зусиль. Війна не закінчується, а целі на мир віддаляються з кожним днем. Час діяти, а не спостерігати.
Переговори залишаються на обрії, але їхати на них Україна готова тільки з позицією сили. Київ чекає, але не покладає надій на Москву. Поїздка в Азербайджан, Туреччину, на Близький Схід – так, з цілим світом у торбі. Але ні, не Росія, не Білорусь.
Original source: https://www.unian.ua/
English 
Ukrainian 
Polish