Розробка виборчого законодавства в Україні наразі мертва. Повністю залежна від хиткого перебігу мирних переговорів. І мова йде не про прості розмови, а про 20-пунктний план США, за яким мусимо йти.
Президент Зеленський чітко ставить акцент: коментарі Арахамії про законопроєкт до кінця лютого не мають жодного сенсу без реальних результатів. “Все залежить від переговорів та бажаних результатів,” – так звучить постулат, що визначає наше майбутнє. Будемо мати референдум? Тільки за цими 20 пунктами! І іншого шляху не існує.
Безпека від США – це не просто слова. Це наш щит, укріплений досвідом минулого. А разом із цим – пакет відновлення України. Розуміємо, що якщо січень пройде з прогресом, лютий може стати місяцем змін. Проте, без відповідальності депутатів, їх бажання працювати – це тільки порожня риторика. Вибори по новому закону чи зміни до кодексу – все це залишається в підвішеному стані.
Ще зарано прокладати шляхи до перемоги чи відзначати досягнення. Моя позиція чітка: спочатку результати на переговорах, а потім можна говорити про проєкти та реформи.
Арахамія не раз повторює, що кінець лютого – це “внутрішній бажаний дедлайн”. Але скільки можна чекати? Чи можемо вважати, що в умовах війни наші голоси все ще важливі? Або ж якісь інші інтереси вийдуть на перший план?
Готовність до виборів? Слова Трампа про українську демократію, сумніви, спекуляції і політичні мізерії. Нас не зупинити. Час діяти, час думати про незалежність у цей неспокійний час. Час вибору – і ми повинні бути готові його зробити.


