Пауза — це ілюзія

Немає місця для зупинок. Необхідно, щоб усі перестали марити про завершення війни — це небезпечна ілюзія. Таке заявляє військовий бригади «Буревій» з позивним «Мирон».

Російська армія на Куп’янському напрямку цілеспрямовано намагається знищити логістику українських підрозділів. Вони прагнуть витіснити нас з лівобережної частини Харківщини, за річку Оскіл. І такі «паузи» для них — сигнал, що час накопичувати ресурси. Війна не завершена. Поки росіяни не вийдуть за межі нашої країни, не можна дозволяти собі знижувати пильність. Тугі пошуки спокою — не більше ніж ілюзія, небезпечна ловця в пастку.

Не усі усвідомлюють, що війна близька. Тим, хто не відчув її на собі, легше залишатися у безвідповідальності. «Дніпропетровщині, казали, що це тільки чутки, і що війна ніколи не дістанеться туди. А тепер — вона там», — наголошує захисник. Війна — це не щось далеке. Вона вже тут, і зменшення серйозності загрози не допоможе. Коли зупинятись? Тільки коли вони вийдуть за межі нашої території.

Люди бояться. І це нормально. Але повірте, прийде час, і всіх це торкнеться. Ніхто не може думати, що це нас не торкнеться. Полтава в черзі, вона поруч. Без підтримки, без людських ресурсів — куди ми підемо?

Так, у нашій країні існують проблеми, але головне — втримати фронт. Якщо ми підемо назад, не важливо, хто неправий. Важливо тільки, що ця війна триває. І ми, захисники, змінюємо ставлення суспільства до армії. Нестача кваліфікованих фахівців — не лише у піхоті. Дрони, артилерія, міномети — нам потрібно все!

Ситуація важка, та ми не відступаємо. Вперед! Ми готові до опору. Війна триває, і ми не здатні на зраду. Час пробудження настав.