Як засвітив Financial Times, США та Росія, країна-агресор, тихенько шепчуться. Мова про «мирні переговори» щодо України. Але не про мир. Про широке економічне співробітництво. І, звісно, про нафту. Американські компанії знову хочуть на російський нафтовий ринок. Після війни, бачте.
Джерела видання підтверджують: Білий дім та Кремль вже ділять шкуру невбитого ведмедя. Спільне підприємство. Біля Сахаліну. З великими нафтовими компаніями США та Росії. Американські гіганти мають відновити постачання російської нафти до Європи. Через нафтопровід «Дружба». Цинізм? Ні, просто бізнес.
Ці «потенційні угоди» – лише частина плану. США сподіваються: так можна «стимулювати» диктатора Володимира Путіна. Щоб він припинив війну в Україні. Американські чиновники, звісно, обіцяють: це все буде «після війни». Ага, як же.
Підкилимні ігри: хто з ким і про що?
Спеціальний посланник президента США Дональда Трампа Стів Віткофф вже побігав. Зустрівся з Путіним. На початку вересня. Обговорив бізнес. Під час наступного візиту до Санкт-Петербурга минулого тижня Віткофф навіть записував у блокнот: «Бізнес-угоди». Фотографії не брешуть.
Один із американських чиновників, як завжди, розпливчасто пояснив FT: «Представники президента Трампа обговорили економічні пропозиції з обома сторонами конфлікту». І далі: «післявоєнна економічна концепція». Для України. І, о диво, «потенційні можливості післявоєнної економічної співпраці з Росією». Звісно ж.
Економічні угоди? Звісно, їх включать до «мирної угоди». Росія ж, кажуть джерела, бачить у цьому інше. Стимул для Трампа. Щоб той «нормалізував зв’язки з Москвою». І не після війни. А до завершення бойових дій. Класика.
FT, до речі, не надто вірить у ці казки. Шанси на успіх низькі. Путін непохитний. А американські компанії обережні. ExxonMobil, єдина компанія в проєкті «Сахалін-1», минулого року заявила: ніяких планів повертатися до Росії. І правильно.
Ласий шматок: що ще на кону?
Що ще на столі? Список вражає:
- Відновлення доступу американських авіакомпаній до російського повітряного простору.
- Співпраця у виробництві та постачанні титану.
- Продаж міжнародних активів нафтового гіганта «Лукойл» інвесторам, пов’язаним з Білим домом.
- Проєкт зрідженого природного газу на Алясці. З російською «Новатек».
- Відновлення поставок газу до Європи через «Північний потік».
- Послаблення санкцій на калійні добрива та їх експорт через балтійські порти. Це, до речі, вимагає скасування санкцій від ЄС.
- Передача управління Запорізькою атомною електростанцією американській структурі. Щоб та ділила енергетику між Україною та Росією.
Оце так «мирні переговори»!
Гроші чи контроль? Цинічна гра.
Ці «переговори» – не нові. Вони базуються на пропозиціях Віткоффа та зятя Трампа Джареда Кушнера. Ті обговорювали це зі спеціальним економічним посланником Путіна Кирилом Дмитрієвим. Наприкінці минулого року. Дмитрієв тоді нарахував 14 трильйонів доларів потенційних проєктів. Але все зайшло в глухий кут. Чому? Україна відмовилася від територіальних поступок. Яка несподіванка.
«План Дмитрієва передбачав завершення війни. Але час спливає. Війна не зупиняється. Тому вони вирішили рухатися далі зараз», – цитує видання одного зі співрозмовників. Тобто, чекати не можуть.
Європейський дипломат висловив «глибокий скептицизм». Мовляв, ці економічні угоди Путіна не переконають. «Річ не в грошах. Річ у приниженні та контролі», – рубанув він. І це правда.
FT називає ці обговорення «різким зсувом». Без прямої участі України чи Європи. Після років ізоляції РФ. Цинізм найвищого ґатунку.
Окремо: . Трамп і Путін вже домовились телефоном. Про постачання сотень тисяч тонн російського дизелю. На американський та світовий ринки. Того ж дня Мінфін США скасував санкції проти російського дизелю. До квітня 2027 року. Збіг? Не думаю.
ЗМІ також писали про можливе зняття інших санкцій. З Російського фонду прямих інвестицій. Його вважають одним із найпотужніших інструментів впливу Кремля. Непогано, правда?
І поки Україна стікає кров’ю, великі дядьки ділять пиріг. Прибуток понад усе, чи не так?
Ukrainian 
Polish 
English