Київ знову змусив світ говорити. Президент України Володимир Зеленський вирішив згадати двох військовополонених з КНДР під час виступу на Генеральній Асамблеї ООН. І це попри попередні домовленості, мовляв, не варто. Як засвітили у Korea JoongAng Daily, спираючись на високопоставленого представника адміністрації президента Південної Кореї, Україна, звісно, попередила. Дипломатичними каналами. І попросила поставитися «з розумінням». Це вже класика.
«Ми знали. Про можливість. Але як саме — незрозуміло», — розвів руками той самий представник адміністрації президента Південної Кореї. Водночас Сеул, бачте, пояснював Києву свою позицію: інформацію про північнокорейських військовослужбовців тримати в секреті. Бо уряд «прагнув врегулювати ситуацію тихо та якомога швидше». Тихенько. Без зайвого шуму. Дипломатія, знаєте, любить тишу.
«Щодо солдатів КНДР, захоплених в Україні, — продовжив він, — ми завжди казали: вирішуємо за їхньою волею. За нашим законодавством, міжнародним правом, гуманітарними принципами. Домовилися з Україною: конфіденційно. Без оприлюднення». А тут на тобі. Заяви Зеленського, за словами адміністрації президента Південної Кореї, «дещо відхилилися від попередньої домовленості». Ну хто б сумнівався?
Зеленський розкриває карти
Так, 23 вересня Президент України Володимир Зеленський на Генеральній Асамблеї ООН заявив: Україна передала Південній Кореї двох військовополонених із КНДР. Нещодавно. І тут же додав: північнокорейських військових непросто взяти живими. Один, мовляв, навіть намагався самогубство вчинити, аби не здатися. Драма! Або просто гарний привід для виступу.
Корейська лють
24 вересня Президент Південної Кореї Лі Чже Мьон не став мовчати. Звинуватив Україну. У порушенні домовленості про нерозголошення. Заявив: питання репатріації «надзвичайно чутливе». І пов’язане «з дипломатією та національною безпекою». Ну звісно. Бо ж не можна просто так взяти й сказати правду.
Київ: «Ми нічого не обіцяли!»
А що ж Офіс президента? Там відповіли: Україна не брала на себе жодних зобов’язань. Не розголошувати. І Південна Корея, виявляється, не вимагала. От і все. Дипломатія? Ні, не чули. Зате шоу вдалося. Головне ж — хай усі знають.


