Цинізм на кістках: Росія «переписує» Маріупольський театр

Уповноважений Верховної Ради з прав людини Дмитро Лубінець знову змушений гасити пожежу брехні. Росія вкотре намагається переписати історію. Цього разу — про криваву бійню в Маріупольському драматичному театрі 2022 року. Як засвітили у news.liga.net, омбудсман звернувся по допомогу до міжнародних інституцій. Очевидно, нерви здали.

«Свідки» брехні: російський опус на кістках

Росіяни, як завжди, не підвели. Випустили черговий пропагандистський витвір. Псевдодокументальний фільм з промовистою назвою «Свідки». У ньому, звісно, жодних свідчень, лише цинічна спроба відбілити власні злочини.

Лубінець не став мовчати. Він нагадав, куди звертатися, коли світ вирішив «не помічати»: до Управління верховного комісара Організації Об’єднаних Націй з прав людини, Моніторингової місії ООН з прав людини в Україні, Незалежної міжнародної комісії ООН з розслідування порушень в Україні, Міжнародного кримінального суду, Amnesty International, ЮНЕСКО, Європейського парламенту та Парламентської асамблеї Ради Європи. Заклик один: оцініть цей цирк.

Зйомки на трупах: окупантська естетика

Масштаби цинізму вражають. Для свого «кіна» окупанти використали саму сцену «відбудованого» театру. Того самого місця, під яким досі, ймовірно, лежать тіла закатованих маріупольців. Краще декорацій не знайти.

Омбудсман відрубав прямо: «Ворог знав, що всередині — цивільні. І все одно скинув бомби. Сотні життів обірвалися за мить». Розслідування Associated Press тоді показало — загиблих близько 600. Ті, хто вижив, кажуть, що цифра значно вища.

Незалежні експерти з Amnesty International теж не сумніваються: росіяни вгатили по театру двома авіабомбами. Характер руйнувань – беззаперечний доказ.

«Підрив зсередини» – старий, але тупий сценарій

Лубінець підкреслив: байка про «підрив зсередини» – не результат розслідування. Це старий шаблон. Росія розганяла цю маячню ще до удару. Готували ґрунт заздалегідь. Класика пропаганди.

Маріуполь три місяці був у пеклі. Облога, обстріли, бомбардування. Житлові квартали, інфраструктура — все в руїнах. А тепер ще й намагаються переписати цей геноцид.

Санкції, а не розмови: вимога до ЄС

Дмитро Лубінець вимагає від Європейського Союзу. Пора вже винести на політичний порядок денний систематичні спроби Росії відбілити воєнні злочини. Через пропаганду, через дезінформацію. Більше того, він вимагає санкцій. Проти всіх: осіб, медіа, інших суб’єктів, які до цієї брехні причетні. Бо розмови вже набридли.

Брудна хроніка маріупольської трагедії:

• 16 березня 2022 року: Російські війська цілеспрямовано знищили драмтеатр. Всередині ховалися близько 1000 мирних жителів. Надворі — величезні написи «ДІТИ». Видно було навіть з космосу. Не допомогло.

• 25 березня: Маріупольська міськрада, посилаючись на очевидців, заявила: близько 300 загиблих.

• Грудень 2025 року: Окупанти влаштували «свято» у «відновленому» театрі. На кістках. Символічно.

Москва може знімати свої «шедеври» хоч до посиніння. Правда про Маріупольський театр вже написана кров’ю. Її не «перезняти».