НАТО «виділило» Україні €70 мільярдів: чи дійде хоч щось?

Брюссельські небожителі розщедряться? Держави-члени НАТО знову “обіцяють” Україні гроші. Приготуйтеся: 70 мільярдів євро. На що? На військову допомогу, обладнання, та, звісно, вічні “тренування”. І все це — аж у 2026 році. Мало того, таку ж щедрість обіцяють і на 2027 рік. Фактично, як засвітили в конторі Censor.net, посилаючись на Генштаб ЗСУ, якщо обіцянки не забудуть, то за два роки набереться цілих 140 мільярдів євро. Фантастика?

Гроші є, але чи є результат?

Абсолютно всі кошти, як запевняють, підуть на “постачання військового обладнання, допомогу та навчання українських військовослужбовців”. Звучить потужно. Але ж ми не вперше це чуємо, правда?

“Координація” – це головне

Усі ці “схеми” координує Ініціатива НАТО з безпекової допомоги і навчання для України. Гарна назва. Або просто – NSATU. І що? Десятки тисяч українських вояків уже “пройшли вишколи”. Навчили їх багато чому:

• тактиці “бойових дій”;
• наданню “медичної допомоги”;
• протиповітряній обороні;
• та, звісно, “іншим напрямам”.

Заступник командувача NSATU, генерал-майор Майк Келлер, аж розплився у компліментах: “Тепер Україна має єдиний координаційний механізм підтримки. Ми маємо необхідні спроможності, ми маємо експертизу. Навчання, технічне обслуговування, забезпечення обладнанням. І, звісно, допомога українським силам завдяки наданню їм підтримки, щоб вони могли зосередитись на безпосередніх бойових діях”. Пафосу – хоч відбавляй. А де ж самі “спроможності”?

Інструктори НАТО: “Ми робимо все, що можемо”

Капітан Збройних сил Норвегії, такий собі Петтер, теж “відзначився”. Каже: головна задача – підготувати наших бійців. А їхні, мовляв, інструктори, не воюють. Це, виявляється, головний “інсайт”.

“Саме українські військові зараз воюють, а не інструктори з інших країн. Ми робимо абсолютно все, що можемо, щоб підвищити рівень підготовки солдатів”, – цитата року!

Звісно, за даними Генштабу, NSATU – це вам не просто так. Це “об’єднує внески держав-членів НАТО в єдиний координаційний механізм”. Щоб, значить, “ефективніше забезпечувати Україну”. Словом, аби не переплутали, кому і що давати. Бо ж з такою щедрістю можна і помилитись.

Тож чекаємо на 2026 рік. Може, хоч тоді щось доїде до адресата. Чи знову будемо слухати казки про “безпрецедентну підтримку”?