Кабінет Міністрів України ухвалив нові правила гри. І як завжди, робить це з безпосередністю, на яку заслуговує лише безвідповідальність. Три законопроекти, вирослі із міністерських кабінетів, пропонують продовження військового збору, податки на міжнародні посилки та цифрові платформи. А чому б і ні? Адже війна продовжується, а потреби в безпеці зростають. Хто ж сумнівається у призначенні нових витрат?
Марченко отримає оплески за чергову “пекучу” ініціативу. “Це частина системної роботи”, — заявляє міністр. Прямо з корidors парламенту — в кращі традиції запудрювання очей: детінізація економіки, рівні умови конкуренції, елементи євроінтеграції… І все це — під звуки тривоги та гудіння далеких канонад.
А тепер увага! Обговорення нового законодавства велося з бізнесом, профільними асоціаціями, але насправді? Нервують лише тих, хто має намір щось змінити. Консультації та конструктивні пропозиції всього лише декорації для створення “спільної позиції”. Справжня правда звучить в зародковому середовищі правил, які чорнять принципи відкритості та справедливості.
Запроваджений механізм оподаткування цифрових платформ стане іще однією ланкою у ланцюгу залежності. Низька ставка податку для фізичних осіб звучить як обманка — 5% замість нинішніх 18%. Знову платформа є податковим агентом. І що ж? Можна спрощувати життя громадян? Звичайно! Але не для тих, хто подає “некомісійні продажі особистих речей”, адже річний дохід не повинен перевищувати двох тисяч євро. Лише для обраних.
Підтримка учасників ринку, які лобіюють правила, нічого не варта. Ось коли прості істини поступаються місцем зручній автономії, яка жодного разу не відповідала почуттю справедливості. А що з ринком міжнародних посилок? Тепер ПДВ стосується усіх відправлень, не зважаючи на вартість. Модель “по-європейськи” — вже стара драматургія, а електронні платформи знову діють як стражі.
А що з військовим збором? Триває його дія, навіть коли довгоочікуване мирне життя на горизонті, — просто несуть своє темне “гроно” з поточними витратами на відновлення. Чи є межа? Ні. Бо потреба у відбудові — 588 млрд доларів країни, що повільно змінюється.
І знову, ніщо не залишилося від зобов’язань перед міжнародними кредиторами. МВФ згорнув свої попередні умови для нової програми на 8,1 мільярда доларів. Все заради підтримки державного кредитування. Що ж, може, український бізнес і не такий гнучкий, як треба? І от мільйон гривень стає новою стелею для маленького, але гордого бізнесу.
Ми намагаємось змінюватися, поки гасаємо в серйозні системні проблеми. Продовження струнко звучить лише на фоні питання: Що далі?
Першоджерело: https://www.rbc.ua/
English 
Ukrainian 
Polish