Трохи більше десяти років тому, під час Революції Гідності та після початку російської агресії, Україна позбулася Національної експертної комісії з питань захисту суспільної моралі. Вона більше зайнялася бюрократією, ніж дійсним захистом моралі. Претензії правозахисників були простими: як можуть особи, далекі від моральних стандартів, визначати, що є “суспільною моралью”? Верховний суд підтвердив, що поняття суспільної моралі – це оціночний процес, залежний від чинників часу та обставин. Але, замість того, щоб закрити цю тему, восени 2025 року парламент представив новий цивільний кодекс. Чому? Чи не вистачало старого? Ні, просто Україна рухається до ЄС, і необхідно адаптувати законодавство. Але вже з перших днів правозахисники кинули виклик: кодекс – це не Європа, а відверте відступлення від обіцяних прав людей.
Цей кодекс – рудимент архаїчної системи! Представники ЛГБТІК+-спільноти не мають жодного визнання. Універсальний приклад – стаття, яка визначає сім’ю виключно як шлюб між чоловіком і жінкою. Одностатеві пари, які добилися визнання сімей, відкинуті. А виховання дітей, питання спільної власності, навіть похорон – все це тепер надто проблематично. Ще гірше: шлюб може бути визнано недійсним, якщо один з подружжя вирішить змінити стать. Це не просто відстоювання старих норм, це пряме ігнорування реальності!
Мова йде не лише про ЛГБТІК+. Прогресивні реформи очікував кожен, хто хоче бачити Україну сучасною. Але ви тільки погляньте на цей кодекс! Партнерства без шлюбу, роздільне проживання, змішані сім’ї – це все залишається поза увагою. А права цивільного партнера – взагалі мертві слова. Ніхто не несе відповідальності за домовленості, якщо ти не “чоловік” чи “дружина”. У світі, де моральність та етика так сильно варіюються, базувати правосуддя на абстрактних “моральних нормах” – це шлях до хаосу.
І тут з’являється “доброзвичайність”. Слово, яке обіцяє справедливість, насправді перетворюється на інструмент пригнічення. Держава знову намагається контролювати особисте життя людей під виглядом захисту “моральності”. Наслідки можуть бути жахливі: судді використовують це як привод для втручання в приватне життя, змушуючи людей залишатися в токсичних стосунках. Примусове примирення, бо ж “економія цінностей”! Чи може це бути нормально?
Що ж, новий кодекс уникає рішучих дій щодо захисту жертв насильства. Жінці, яка зазнала побоїв, треба чекати ще й на “судове примирення”, а в цей час насильник може продовжувати свої дії. Невже ми знову будемо відкладати реформи до кращих часів, коли будемо готові піднятися на ноги? І до всього ще й дискримінація під “захистом доброзвичайності”. Це просто абсурд!
Більш того, чинність договорів – також під великим питанням! Тепер вам доведеться доводити їх дійсність у суді. Просто вірно: ви продали річ, а тепер суд зажадає, щоб ви доводили, що угода справжня, а не спроба шахрайства. І так далі, виходячи з нового “закону”, де той, хто нахапав насправді правий. Ідеальний поклад на “доброчесність”. Таке явище – дуже далека від реальності!
Цей кодекс – не друг, а ворог. Не надходьте, коли мова йде про ваші права. Шукайте правду, калічте імітацію. Будуйте нову, незалежну державу, де панують не “моральні” ідеали мізерної частини, а зрозумілі та справедливі правила для всіх.
Першоджерело: https://www.unian.ua/
English 
Ukrainian 
Polish