Єврокомісарка з питань розширення Марта Кос заявляє: вступ України до ЄС до 1 січня 2027 року – це амбітна, але зрозуміла мета. Президент Володимир Зеленський вбачає цей історичний момент вже на початку 2027 року. “Якби я могла це втілити, я б сиділа на цьому місці до 1 січня 2027 року і перетворила б цю мрію на реальність”, – підкреслила вона.
Ах, як зворушливо! Проте, чи може цей благий намір перекрити реальність? Поточна методологія розширення ЄС, створена для мирного часу, розсипається в умовах війни. “Це забирає занадто багато часу, а Україні та Європі цього часу не лишилося”, – зауважує Кос. Україна – не просто рядовий кандидат. Вона продовжує реформи навіть під час загрози і руйнації.
Але ось реальна проблема – щоб рухатися до членства, необхідна підтримка всіх 27 країн Євросоюзу. “Ми повинні переконати всі 27 держав, але сприйняття загрози з боку Росії різниться. В Польщі 77% вважають, що Росія може напасти, а в Італії 70% чувствують себе в безпеці,” – каже вона.
Зеленський ж знову наголошує на простому – чітка дата вступу до ЄС потрібна як повітря. Де ясність? Де прагматизм?
І тут цікаво: Євросоюз розглядає варіанти залучення перспективи членства України до майбутньої мирної угоди. Чи буде це справжнє рішення чи прості обіцянки? Чи наважаться вони віддати Україні справжні гарантії захисту? А в планах США fігурує дата 2027 року, але і це під питанням через супротив деяких країн ЄС.
Тож, з чим ми маємо справу? Тут – імпотенція системи та небажання діяти. Ми знову стоїмо на роздоріжжі. Правда обертається в імітацію, а дії стають ехо зобов’язань. Чи зможемо ми вирватися з цієї пастки? Чи ЄС готовий до української реальності?
Першоджерело: https://www.rbc.ua/
English 
Ukrainian 
Polish