Ну що, подивимося, як сильні світу цього воюють. Засвітили нам у nv.ua — колишній президент Сполучених Штатів Америки Дональд Трамп знову виступив. І знову Іран йому на горло наступив. Цього разу – обіцянки «найбільш руйнівної економічної операції» в історії. Прямо так і сказав: «найбільш руйнівну економічну операцію, яку коли-небудь проводили проти будь-якої країни». І пригрозив: хто Ірану допомагатиме, той отримає на горіхи.
Трамп: «Іран, це твої проблеми!»
Трамп, цитує CNBC, ще й пошкодував Тегеран. Мовляв, я, Дональд Трамп, давав їм шанс на угоду, а вони не схотіли. Самі винні, мовляв. Його черговий виступ у Truth Social звучав, як маніфест. «Економічна війна та ізоляція безпрецедентного масштабу». Так він це назвав. І далі — більше. Військово-морські сили Ірану, його ВПС, навіть військові заводи — усе це вже «знищено». А національна валюта, за словами Трампа, «фактично знецінена». Ну і вишенька на торті: іранський режим «тримається на волосині».
Але це ще не все. Трамп помахав кулаком у бік усіх, хто наважиться підтримати Іран. Будь-які «фінансові установи, компанії, аеропорти або державні структури», що дадуть Тегерану «рятівне коло», отримають «надзвичайно серйозні економічні наслідки». Зрозуміло, від кого. Від Трампа, ясна річ.
Що конкретно хоче прикрити Дональд? Список значний:
- Контрабанда нафти.
- Перекази готівки.
- Обмінні пункти.
- Реєстрація суден.
- Підставні компанії.
І, звісно, головне: Ірану ніколи не дозволять отримати ядерну зброю. Таке враження, що це вже не Трамп говорить, а сам Господь Бог.
«Економічна лють» – продовження марлезонського балету
Ця вся метушня, як зазначає CNBC, не нова. Це продовження старої кампанії, яку адміністрація Дональда Трампа запустила ще у . Назва їй — «Економічна лють». Мета? Заблокувати «глобальні канали фінансування тероризму та джерела доходів іранського режиму». Красиво, що тут скажеш. Голосно.
Ормузька протока: приватна власність Трампа?
А тим часом, реальність виглядає дещо інакше. Згадаймо Ормузьку протоку. Важлива артерія для нафти. Заблокували її наприкінці , коли почалася війна США проти Ірану. Нафта відреагувала миттєво — ціни поповзли вгору.
Потім, 18 червня , домовились. Вашингтон і Тегеран. На 60 днів припинили вогонь. США зняли блокаду, танкери попливли. І що? Правильно. На початку — знову бойові дії. Іран знову закрив протоку. Обмін ударами продовжився.
Нещодавно, 13 серпня , міністр оборони США Піт Гегсет заявив: ресурсів для морської блокади Ірану вистачить назавжди. Кораблі, мовляв, мінятимуть один одного. А наступного дня, 14 серпня , сам Трамп вибухнув заявою: після війни Ормузька протока стане територією США. І крапка. Вже встановили блокаду, каже. Без американського дозволу ніхто не пройде.
Іран, звісно, не мовчить. Атакує кораблі, що проходять без дозволу. США відповідають ударами по іранській військовій інфраструктурі. Стандартний обмін люб’язностями.
Ще на початку голова Вищої ради національної безпеки Ірану Мохаммад Багер Золгадр озвучив свої умови для відкриття протоки:
- Виведення американських військових.
- Припинення бойових дій.
- Скасування морської блокади.
- Компенсація збитків від війни.
- Розморожування іранських активів.
Коротше, Трамп погрожує економічним армагеддоном, Іран висуває умови. А світ, як завжди, спостерігає за цією виставою. Історія повторюється, тільки актори міняються. Ну, майже.
Ukrainian 
Polish 
English