США. Дипломатичний цирк імені Рубіо: чергові переговори?

Вашингтон знову чудить: Рубіо кличе за стіл

Вашингтон знову намагається зіграти в миротворця. Як засвітили у nv.ua, цього разу про це верещить сам Держсекретар США Марко Рубіо. Заявив: Штати вдарять по дипломатії. Каже, “кілька тижнів” — і все з’ясують. Чи можна відновити переговори? Чи припинити війну? Інтрига, бляха.

Це все він сказав в ефірі Fox News. А чого ж? Мовчати не будеш. Мовляв, “дипломатичні зусилля” від США “активізуються”. Щоб російсько-українську війну, значить, зупинити.

«Протягом найближчих кількох тижнів ви станете свідками певних зусиль, спрямованих на те, щоб з’ясувати, чи вдасться нам відновити переговори між Росією та Україною й покласти край цій війні», — Рубіо, цитата не його, але як є.

Цей “американський дипломат” ще й додав: мовляв, в обох сторін “червоні лінії”. Причому доволі чіткі. Уявляєте?

«Доки нам не вдасться трохи зблизити ці „червоні лінії“, ми не досягнемо бажаного результату», — констатував “держсекретар”. Прозріння.

Кому ці переговори потрібні?

Виглядає на дежавю. Ми вже це бачили. Наприклад:

• 22 липня. Президент України Володимир Зеленський зустрічається зі спецпосланцями Дональда Трампа. Це були Стів Віткофф та Джаред Кушнер. Обговорювали ідеї. Ну, ті самі — “відновлення дипломатичних зусиль” для завершення війни. Класика.

• 8 червня. Зеленський вже балакав з Віткоффом і Кушнером. Назвав розмову “дуже позитивною”. Подякував за “готовність активно працювати над поштовхом дипломатії”. Результат? Нуль. Бо переговори зайшли в глухий кут. Чому? Вашингтон тоді кинувся “розрулювати” конфлікт з Іраном. Наші проблеми — почекають.

Хроніки вічної “дипломатії”

Тристоронні переговори — Україна, США, Росія — вже були на паузі. Це сталося ще в лютому 2026 року. Так, після початку “війни в Ірані”. Тоді 7 травня Кремль гаркнув: такий формат, мовляв, “недоцільний”. Поки Україна не віддасть Донбас. Чисто по-московськи.

4 червня Зеленський відправив листа російському диктатору Володимиру Путіну. Закликав закінчити війну “між вами та нами”. Пропонував особисту зустріч, припинення вогню, обмін “всіх на всіх”. Путін? “Хамство”, — відповів. І, звісно, відмовився.

Потім, “у травні”, з’явився олігарх Роман Абрамович. Приїхав до Києва за “санкцією Путіна”. Зеленський знову повторив: Донбас не віддаємо. Крапка.

І ось знову. Переговори, зусилля, червоні лінії. Вашингтон ніби забув, що з диктаторами домовлятися марно. Чи просто вдає? Виходить, світ і далі грає в свої ігри. А наша доля — черговий раунд “дипломатичних ініціатив”. Без толку.