Політична ситуація у верхах після нещодавніх подій, безсумнівно, взяла курс на оздоровлення – це факт, визнаний усіма учасниками процесу. Але Верховна Рада, на жаль, демонструє ще більші збої, ніж раніше.
Монобільшість, що втратила частину нардепів, давно стала лише формальністю, не здатною забезпечити 226 голосів. Реалії невтішні: СН готова надати близько 180 голосів “за”, а решту зі скрипом забезпечують зовнішні партнери. Але зараз навіть і ці 180 голосів стали важкою, ледве досяжною метою – лише за “безневинні” проєкти, пов’язані з війною, або рідкісні ратифікації, й то не завжди.
Вирішальним моментом став провал голосування за законопроєкт про цифрові платформи, “податок на OLX”, який зібрав лише 168 голосів, з яких “Слуга народу” змогла дати всього 126. Навіть на доопрацювання нардепи не змогли відправити документ – голосів не вистачило.
Цей закон – ключ до фінансування з МВФ. Без нього Україні не бачити 90-мільярдного кредиту від Євросоюзу, і тут вже не до жартів.
Всі учасники процесу, з ким спілкувалась команда видання, як один говорять про невдоволення депутатів урядом Юлії Свириденко, призначеною влітку минулого року. Обіцянки “почую кожного” не виконалися – спочатку міністри та прем’єр активно відвідували комітети, але потім ця комунікація згасла.
“Юля сприймає себе як зірку, а депутати для неї – ніхто”, – каркає один з нардепів. Водночас, контакт між урядом і Радою став більше формальним: міністри Свириденко не ігнорують п’ятничну “годину запитань”, але до результата результату це не призводить.
“Приходять якісь беззмістовні заступники міністрів”, – відгукуються нардепи, з розчаруванням відзначаючи відсутність змістовної роботи.
Невдала комунікація, в принципі, була б зносною. Але проблема у словах, які йдуть врозріз із ділами. Депутатам знову й знову пропонують підтримувати непопулярні законопроєкти, пояснюючи це катастрофічною нестачею грошей у бюджеті. Водночас влада робить піар-ходи, роздаючи “гроші з вертольота”.
“Грошей немає, але податок на OLX і кешбек на пальне – ось вони вам”, – розмірковують нардепи. Кабмін постійно ухвалює популістські рішення. Але насправді для таких ініціатив варто було б мати діалог із депутатами.
На фоні гучних звинувачень НАЗК та НАБУ, депутати тепер остерігаються голосувати взагалі. Після корупційних скандалів, вони з жахом побоюються, що наступна підозра прийде саме в той момент, коли піднімуть руку на голосуванні.
Кількість ресурсів для роботи Ради поступово міліє. Тижні тягнуть у безвісті, і на пленарні засідання просто не вистачає законопроєктів, що підтверджують фракційні голоси. Тільки один депутат має поважні причини залишити Раду, усі інші бояться, з ким доведеться рахуватись далі.
Пропозиції щодо розширення коаліції грандіозно гаснуть. “Слуга народу” опирається на формальні зв’язки, покладаючись на уряд, але ясно, що без справжньої комунікації вони просто провалюються у своєму ж блоці.
На Банковій чекають на рішучість від своїх депутатів, але замість цього отримують лише скарги на стан речей. Хоча раніше справи йшли бодай якось, нині дискомфорт явно вирує під куполом.
Нарешті, чиновники повинні усвідомити – статична платформа не витримає часу. Поки парламент гине надією на можливо краще, розкриваються масштабні проблеми в ручному режимі. Залишається одне: “Слуга народу” повинна лише зібратися й почати діяти!
Першоджерело: https://www.rbc.ua/
English 
Ukrainian 
Polish