Україна і Польща зобов’язані знайти спільну мову, щоб покласти край суперечкам про минуле. Сьогодні обидві сторони беруть участь у боротьбі оцінок, спотворюючи факти, які закарбувалися в історії. Сікорський підкреслює: першочергове завдання – дійти згоди «щодо фактів». Без цього немає й мови про примирення.
“Нехай у нас будуть різні оцінки. Попри спроби роз’єднати нас, ми рухаємося вперед”, – заявляє він. Відчувається рішучість. Історики зібралися разом, щоб нарешті розкрити правду, яка болить обом націям.
Діалоги між Сікорським та міністром Сибігою видаються як святий обов’язок – гідно поховати загиблих. Прогресу не бракує: рішення, ухвалені кілька днів тому, зменшують емоційну напругу. Це – основа для поглиблення співпраці між Польщею та Україною, чому варто радіти.
Проте, не забуваймо: Волинська трагедія все ще роз’єднує нас. Біль, що триває понад 80 років, маніпулюється політичними силами, і в Польщі це особливо помітно. Час визволитися з кайданів і з’ясувати правду без прикрас.
Ми – незалежні, і це наше право. Справжнє примирення вимагає відваги зізнатися в помилках і знайти шляхи до порозуміння. Пам’ятаємо: правда завжди сильніше за імітацію.
Першоджерело: https://www.rbc.ua/


