Перевірки органів місцевого самоврядування після ракетних атак по Україні — це спроби зсунути відповідальність за наслідки агресії. Саме так, у той час, коли громади займаються ліквідацією руйнувань та відновленням критичної інфраструктури, правоохоронці активізуються. З’являються запити, провадження — в смітнику намагань жити під гнітом війни.
Ось вам лист силовиків до Київської міської влади з вимогою надати море документів щодо захисту критичної інфраструктури. А тепер уявіть, це не поодинокий випадок — таких же запитів чимало в інших громадах. Вони всі в одному ряду — «перекладання провини».
Суспільство ж глухо пережовує порівняння регіонів, нівелюючи об’єктивність. Здається, деякі аналітики забули, що все це не про байдужість мера, а про руйнівну артилерію, яка б’є безжально. Так, згадаємо Київ. Місто було готове до зими, але стало мішенню для масованих атак. Розумієте цю іронію? Винна не бездіяльність — а сама інтенсивність обстрілів.
А тепер про кошти. Де ж логіка в їх витраті на захист енергетичних систем? До чого домагаємось? Дискусії щодо результативності програм лише підкреслюють — потрібно детально аналізувати, але, на жаль, це лишень порожня балаканина, адже міжнародні партнери спостерігають за кожним кроком, а світ потребує зрозумілих відповідей, не заплутаних у потоці нелогічних дій.
Першоджерело: https://www.rbc.ua/
English 
Ukrainian 
Polish