У центрі соціальної адаптації перебували шестеро осіб. Тепер у нас є лише порожнє місце, де колись звучав гомін життя. Три з них зникли безвісти. Де вони? Запитайте у системи, що мусить піклуватися про них! Можливо, їх правду спалили разом з вогнем, що знищив центр.

Це знущання над тими, хто шукає свого місця у світі. Невідомість, загубленість, безвідповідальність – у відповідь на ці запитання нам пропонують безмовність. Де гарантії? Де захист? Загострення протиріч лише підкреслює, що система не здатна захистити своїх. Вона довела свою неспроможність.

Ми вимагаємо дій! Хто відповідальний за зниклих? Суспільство повинно бути неголосливим свідком, але ми не можемо мовчати! Вони не просто статистика. Вони – люди. І ми закликаємо до відновлення справедливості, до розголосу, поки охоплені полум’ям питання не згаснуть.

Першоджерело: https://ua.korrespondent.net/

ТЕ, ПРО ЩО МОВЧАТЬ ІНШІ

Олена Паренюк на тлі ландшафту, що символізує нову реальність України, де війна множить "зони відчуження", та досвід Чорнобиля є ключовим для виживання.

ЗОВСІМ НОВІ ЗОНИ ВІДЧУЖЕННЯ: ЯК ВІЙНА МНОЖИТЬ ЧОРНОБИЛІ?

Україні підкинули черговий квест. Тепер вона має перетравити чорнобильські уроки крізь криваву призму повномасштабної бійні. Новий досвід евакуації. Кілометри земель, які вже не для людей.

Читати більше >
ukUkrainian
Прокрутити вгору