Припинення злочину як акт відваги

Звернення військовослужбовця до військової спеціалізованої прокуратури з метою відновлення служби – це не просто формальність, а символ активної боротьби зі злочином. Відомий факт: самовільне залишення частини свідчить не про зраду, а про прагнення повернутись у лоно служби. Аби це усвідомити, достатньо звернутися до висновку Касаційного кримінального суду України.

Проте реальність виявилася куди жорсткішою. Місцевий суд визнав військовослужбовця винним у самовільному залишенні місця служби без вагомих причин. Суд, який й сам підлягає сумніву, прикриваючи свої рішення буквою закону, відправив особу на «випробувальний термін», але апеляційний суд не залишив каменя на камені – 5 років позбавлення волі за статтею 407 Кримінального кодексу. Хтось заявив, що обґрунтування цього вироку не витримує критики?

Треба відзначити, захисник у касаційній скарзі влучно підкреслив: апеляційний суд погіршив становище підсудного, не усвідомлюючи, що закон № 2839-IX, чітко забороняючи застосування статті 75 КК України у цій справі, залишає правову прогалину. Що ж це таке? Імітація правосуддя, чи догма без логіки?

Верховний суд, скасувавши вирок апеляційного суду, відкрив нову справу – там, де боязкість отримує вигляд відваги. Справедливість піднімалася над системою, проголошуючи: військовослужбовець звернувся до прокуратури у серпні 2022 року з потенційно жвавим бажанням повернутися до виконання обов’язків. Але цю зверненість не помітили, принципи терпіли, а правда мовчала.

Кожен документ, кожен факт – є холодним доказом, що вимагає справедливого розгляду. І хоча новий вирок апеляційного суду не спромігся надати належну оцінку, під нагромадженням невідповідностей проростає жадоба до правди. Справедливість – не мірило між добром і злом, це фронт на якому ведеться боротьба.

Генеральний штаб ЗСУ, нарешті, спростив трансфер між військовими частинами, кивком кажучи, що самовільне залишення не виправдане. Проте, як показує статистика, за жовтень через дії системи втекли понад 21 тисяча військовослужбовців – це антирекорд, це крик про допомогу! Кожні дві хвилини ми втрачаємо бійця, а чи сприймаємо ми це як кризу?

Тож наразі ми стоїмо на роздоріжжі: або продовжуємо ланцюжок безвідповідальності, або встаємо за справедливість, руйнуючи бездушну систему. Вибір за вами.