ППО Московії на ладан дихає: Кремлівські бонзи рахують останні ракети

Ну що, любителі «аналоговнєтних» технологій, приготуйтеся. Схоже, у вашій «великій і непереможній» армії скоро закінчаться іграшки. Мова про ключові протиракетні комплекси. І це, знаєте, зовсім не хороша новина для тих, хто мріє бомбити Україну, залишаючись при цьому в безпеці.

Як засвітили у CBS News, щось там починає ламатися. Аналітики вже тихенько потирають руки, натякаючи: мовляв, чотири роки війни – це, може, й багато, але скоро буде нам свято. Переломний момент, кажуть.

Немає чим стріляти: Проблеми «великої» ППО

Три анонімні українські чиновники, які мають доступ до розвідданих, пошепки повідомляють: у Росії проблеми. Конкретно – з ракетами для їхніх древніх зенітно-ракетних комплексів С-300. Це вам не жарти, це ж система, розроблена в СРСР ще у 60-70-х роках. Тобто, мастодонт. І завжди був, уявіть собі, одним з найважливіших елементів «ефективної» російської ППО проти крилатих та балістичних ракет.

Звісно, у війні проти нас вони хваляться своїми «новинками»: С-350, С-400, «Панцир-С1». Але, виявляється, навіть стара добра С-300 досі стоїть на захисті Москви від українських атак. От і доїздилися.

Ракетне голодування: Куди ж діваються ракети?

За оцінками наших спецслужб, у 2025 році Росія могла похвалитися понад 400 ракетами РМ-48У для С-300ПМ та С-400. Скільки їх зараз? Точно ніхто не каже. Але «обізнані джерела» кивають: меншає. А чому? Та є кілька варіантів:

• Два джерела стверджують: російська окупаційна армія, яка, очевидно, не вміє інакше, використовує С-300 для наземних ударів по Україні. Просто навалюють по наших містах цими ж зенітними.
• Регулярні українські атаки. Просто методично виснажуємо ворога.
• А ще наші Сили оборони, кажуть аналітики, не просто так б’ють. Вони прямо ціляться в ці ППО-системи, щоб дефіцит став ще більшим. Дуже логічно, правда?

Роб Лі, експерт з російських збройних сил Інституту досліджень зовнішньої політики, прозоро натякає: «багато російських зенітних ракет витрачаються дуже швидко». І знаєте що? Україна, виявляється, вже налагодила виробництво ударних БПЛА швидше, ніж Росія штампує ці свої зенітні ракети. Картинка маслом.

Поповнити запаси? Та ні, це вам не пиріжки пекти. Одному з українських чиновників відомо: ворогу не вистачає критично важливих компонентів для виробництва перехоплювачів. Системи наведення, модулі керування… Усе це під санкціями. Китайці й західні виробники, раптом, перестали ділитися. Диво, та й годі!

Хоча, наші розвідники все ж попереджають: у московитів ще є сучасніші ППО. Не розслабляємося.

Дрони на Москву: Собянін «збиває» пожежі

І тут на сцену виходить Москва. Вона ж, бідолашна, теж відчула «подих вітрів змін». Металевий, зі смородом горілого палива. 18 червня зранку — масована атака дронів. Московський мер Сергій Собянін, звісно, поспішив заявити: «збили» понад сотню. Ага, збили. А потім пожежі, дим стовпом, особливо біля Московського НПЗ у Капотні. Ну, просто святковий феєрверк вийшов.

Російські «ЗМІ» верещать: це, мовляв, найбільша атака на столицю з початку війни. І що? У всіх аеропортах — обмеження. Ні літаків, ні польотів. Зате дим є.

А знаєте, що найцікавіше? Це вже друга атака на НПЗ за два дні. 16 червня дрони СБУ вже «поцілували» Московський НПЗ, пошкодивши його «серце» — установку первинної переробки нафти. Після тієї «ласки» завод взагалі зупинився. Виходить, Собянін збивав не дрони, а пожежі після них.

Тож поки Кремль рапортує про «аналоговнєтні» перемоги, його ППО сиплеться, як картковий будиночок. Далі буде ще веселіше.