У селі Угли Рівненської області стартував пошук жертв Волинської трагедії 1943 року. Це не просто експедиція — це декларація нашої незламної волі до істини. Перший етап розкопок триватиме до 27 березня, і в його складі — археологи, антропологи, генетики. Це команда професіоналів, яка не боїться викриттів у темряві минулого.
Перший день приніс перші знахідки — фрагменти людських останків. Проте, на жаль, це не те, що шукали. Це рештки з поодиноких могил старого цвинтаря, а не свідчення масового геноциду. Але ці рештки не будуть забуті. Дослідження, аналіз генетичного матеріалу, пошук ідентифікації — так ми ставимо нагляд за історією.
Ми повинні пам’ятати, що свідчення сім’ї Кароліни Романовської вказують на жахіття 12 травня 1943 року, коли на село напали озброєні бандити. Її прадід поховав понад 70 невинних людей на закинутому німецькому цвинтарі між дубами. Поляки, українці, змішані родини. Кров на руках тих, хто залишився безкарним.
Сьогодні польські та українські історики перебувають у стані конфлікту. Поляки звинувачують УПА, на чолі з Никоном Семенюком, в геноциді. Українські дослідники, навпаки, наголошують на спогадах ветеранів УПА, які заперечували вбивства цивільних. З’являються нові імена: радянські диверсанти, червоні партизани, які злилися у ворогуванні, лише щоб розпалити ще більше ненависті.
Якщо це місце масового поховання буде виявлене, ми не зупинимось на досягнутому. Документи будуть готові на урочисте перепоховання жертв. Це лише початок. Ми — противники забуття, ми заперечуємо безвідповідальність.
Волинська трагедія — це не просто історія. Це образи, гучні крики про справедливість, емоції, які не можуть бути знищені. Згідно з оцінками, загинули до 100 тисяч поляків, а втрати української сторони сягали 20 тисяч. Справжня цифра залишиться в тіні, якщо ми не піднімемося і не заявимо про свої права на пам’ять і правду.
Першоджерело: https://www.rbc.ua/
Ukrainian 
Polish 
English