Не до кінця дня

Секретар РНБО Рустем Умєров розвінчує міфи про обіцяну угоду з США. Ніякого конкретного дедлайну, а лише перекручена перспектива. Давати надію на “до кінця дня” – м’яке формулювання, яке замасковує справжній зміст. “Зрештою” – ось ключова думка. Перемовини можуть затягнутися, але потужним діячам не варто грати в ігри з часом.

Умєров нагадав нам, що мир – це не гра із затяжними рутинними заявами. Він закликав не потрапляти на гачок масованого інформаційного шуму на користь анонімних спекуляцій. Ми маємо встояти проти провокацій, які знищують правду.

Коли президент України Володимир Зеленський зустрічається в Берліні з представниками Білого дому, чітко видно, що компроміс розглядається лише як гра. По-перше, Віткофф і Кушнер демонструють відсутність готовності йти на поступки. Час та ресурси – не більше ніж риторика на папері, якщо ми бачимо непохитність у прагненні США натиснути на українську сторону задля швидкого укладення мирної угоди.

Перемовини стали битвою за істину. Україна не має права змиритися з вимогами, що ведуть до капітуляції. Компроміс із нашими територіями – це самообман. Зеленський чітко визначає: припинення вогню можливо лише без жодних поступок. Яка ілюзія миру може вийти з зобов’язання здачі Донбасу?

На фоні цих військових ігор звертає на себе увагу вислів першого заступника міністра закордонних справ України Сергія Кислиці про американську команду. Гайки закручуються, а потужності зусиль і ресурсів активно досліджуються. Але тиск чи компроміс? Чи зможе світ зрозуміти, що мир через відмову від наших територій – це не прагнення до відновлення, а пряму дорога до невизначеності?

Ми тримаємося за правду і не дозволимо системі замаскувати її під імітацію. Дія буде супроводжуватися запеклим опором. Час діяти без вагань!