Росія намагається загнати Білорусь у тісні обійми, закріплюючи свій вплив на внутрішнє політичне життя країни. Це – не просто бажання контролювати, це акт страху перед будь-якою несподіванкою, яка може загрожувати режиму. Москва не просто прагне, а системно вишукує способи зберегти владу над Мінськом, заважаючи навіть натякам на самостійність. Проросійська лінія – неначе стіна, за яку поки нікого не пускають.
У Бюро захисту Конституції Латвії (SAB) зафіксували: спроби Білорусі курсувати у бік Європи розглядаються Москвою як вкрай небезпечні. Будь-які зміни у владі, які не узгоджені з Кремлем, сприймаються як загроза російським інтересам. Ким би не був наступник Лукашенка, він ставатиме частиною системи, що укріплює проросійські підвалини.
Цікаво, але навіть без явного контролю над Лукашенком, Москва та Мінськ мають спільну мету – уникнути бунту, повторення подій 2020 року. Вся система заважає Білорусі переслідувати інтереси, що контрастують з російськими. У тій же мірі економічне партнерство між двома режимами перетворюється у військову співпрацю. Понад 500 білоруських підприємств вже задіяні у військово-промисловій арені Росії, включаючи амбітні плани щодо заводу безпілотників, в той час як Білорусь щороку постачає величезну кількість боєприпасів в РФ.
Визнання, що білоруська економіка функціонує на потреби війни Москви, яскраво демонструє безглуздість – Мінськ намагається уникнути безпосередньої участі у боях, але з кожним днем його роль загострюється. війна проти України продовжує показувати, як легко цивільні ресурси імперії будуть використані для створення загрози.
Президент України Володимир Зеленський неодноразово підкреслював: територія Білорусі стала плацдармом для атак на Україну та шантажу Європи. Російські дрони виводяться з білоруської землі, а економічні зв’язки дозволяють Путіну забезпечувати військові компоненти – загрозу для всієї Європи.
Не варто забувати про події 2020 року: білоруський народ тоді був покинутим, позбавленим необхідної міжнародної підтримки. Те, що відбувається сьогодні, – це наслідки того бездіяльності, яку всі відчувають на собі.
Білоруський міністр оборони Віктор Хренін запевняє, що країна не хоче війни з Заходом. І водночас декларує розміщення ракетних комплексів в рамках “відповіді на агресію”. Можна тільки здогадуватися, куди веде ця всепроникна опора на військову силу та повну залежність від Кремля.
Першоджерело: https://www.rbc.ua/
Ukrainian 
Polish 
English