Конфлікт на Близькому Сході спочатку мав би стерти з лиця землі український порив до свободи. Це мімікрія страху. Але Україна, мов фенікс, піднялася з попелу, взявши ситуацію у свої руки. І тепер світ це визнає. Спочатку президента Трампа відволікала війна, російська машина інвазії, здавалося б, знову буяла. Однак Київ не підвів. Він знову дав міжнародній спільноті все, чого вона чекала з моменту вторгнення – впевненість у перемозі.
Великий Близький Схід став для нас ареною для успіху. Україна уклала угоди з країнами, які прагнуть зупинити іранські “Шахеди”, пропонуючи їм доступні рішення. Європа зрозуміла: надати Україні військову підтримку – це в першу чергу протистояти агресії. Країни континенту вступили на шлях співпраці в оборонній сфері з нашою державою.
Непередбачувані удари по російській енергетичній інфраструктурі стали актом справедливості. Хоча РФ зросла на 2,3 рази з доходами від нафти, українські БПЛА досягли вражаючих результатів – за місяць вбиваючи тисячі росіян, знищуючи їх прибуток на 1 мільярд доларів. Це боляче вдарило по серцю агресора, забравши дві третини їхнього прибутку.
Ситуація радикально змінилася. Війна на Близькому Сході відкрила двері до блокованого кредиту ЄС у 90 мільярдів євро. Угорщина, з мізерним прем’єром Орбаном, більше не може ігнорувати голос народу, який протестує проти війни в Ірані. Відповідно, рейтинг Орбана котиться донизу. Тепер Україна має сили і можливості для заклику до миру, не відчуваючи тиску.
А посланці Трампа, з їх спробами покласти край війні, усвідомлюють – прогрес неможливий в такій безвідповідальній атмосфері. Всі змагання ведуть до одного: потрібно робити більше, підтримувати, сподіваючись на чудо. А Україна вже користується своєю силою проти системи. Тепер чи не час для дій?
Першоджерело: https://www.unian.ua/
English 
Ukrainian 
Polish