Олександр Михненко, тюремник, чия рука підписала вказівки знущань, отримав підозру – за справедливість, за істину, за неприховану реальність. Росіянин, що вимагає від полонених українців займатися жахливими актами насильства, наразі носить звинувачення від Служби безпеки України. Це не конфлікт винятків, це система знущань, що розгортається на наших очах!
Воронезька область, місто Борисоглібськ – тут, у «Виправній колонії №9», ця істота вживала своє право на владу, втираючись у життєпис українських військовополонених. Якось він вмів перетворювати дітей війни на жертви – бив гумовими кийками, катував електрошокерами, превращаючи людей у безвольні тіні. У його руках фізичне, психологічне та сексуальне насильство стали звичними інструментами контролю.
Він знає, що таке знущання, воно у нього під шкірою. Олександру Михненку 40 років, і за кілька хвилин до «Виправної колонії №9» у нього – власне царство страху та беззаконня. Від свідчень звільнених військовослужбовців не втікає ніде: цей чоловік – контроль, він – тінь доброзичливості, попри зміну облич у колонії, він завжди під вартовим свого темного царства.
Ми, слухачі правди, знаємо про його жахіття. Як за допомогою випадкових свідків стало відомо «Слідству.Інфо», Михненко брав участь у катуваннях, знав про сексуальне насильство. Він вдавався до невмілих заперечень, скидаючи з себе тягар звинувачень, однак правда знайшла шлях до світла. Тепер правосуддя у черзі, 5 грудня 2025 року – підозра у жорстокому поводженні з військовополоненими з’явилася на сайті Офісу Генерального прокурора.
Правосуддя – це не просто слово. Михненко брав участь у побитті, завдаючи ударів, перетворюючи людську гідність на попіл. Він примушував співати російський гімн, змушував пити з унітазу – знущання, що не знає меж. Відвертість та відкритість – це наші союзники. Примус до сексуального насильства, є така реальність: оголені тіла, поділ на «клас» – це не просто знищення, це напад на честь і гідність. Він надсилав полонених на «ПР-73», завдаючи нестерпних страждань, загострюючи рани, що вже болять.
Згадаймо свідчення Євгенія Дідківського – одного з тих, хто обірвав ланцюг страху. Наглядачі переконували, що зволікати не можна, починали катувати, залякуючи населення орди. Заради чого? Щоб виплекати покору?
Пам’ятайте: жорстокість не стане нормою. Правда завжди знайде шлях до байдужих, щоб покарати тих, хто огорнувся тінню зла. Система, що заперечує, чекає на нашу відповідь. Хто сам себе не поважає, того не скине ніщо. І ми проти безвідповідальності.
English 
Ukrainian 
Polish