Залізна пауза

Президент України Володимир Зеленський демонструє відверту бездіяльність у призначенні нового глави свого Офісу. Спочатку найбільш імовірним кандидатом вважався перший віцепрем’єр Михайло Федоров. Але радикальні ідеї останнього відлякали главу держави. Без нової енергії на чолі офісу, коли ж ми почнемо?

Якщо цей простір пустує до Нового року, закривайте двері — призначення відкладається на невизначений термін. Ще кілька тижнів тому Федоров мав практично готову угоду на пост, але його амбіційні зміни в системі роботи Офісу викликали у Зеленського побоювання. Можливо, програма перетворень показала, що в цій грі не всі карти на столі.

Крім того, політична гра стала ще більш заплутаною. Федоров, до того ж, займався питаннями, що стосуються звільнення Андрія Єрмака. Призначати його — означає проголосити несправедливість. Чи не дратує це вже настільки знайомий політичний розклад?

Разом з тим, призначення нового глави ОП завжди супроводжується питанням: хто залишиться з нинішніх заступників? Зокрема, куратор силового блоку Олег Татаров. Його вміння цінили “нагорі”, але будь-яка спроба перепризначення створює значні іміджеві проблеми. Чи варто ризикувати, коли навколо — постійні спроби зміни формату управління?

Зеленський, за словами своїх довірених осіб, розглядає можливість реформування Офісу, навіть об’єднавши його з апаратом Ради національної безпеки і оборони, що він очолює. Але мирні переговори займають всі його сили — чому ж серйозні зміни варто відкладати на задвірки?

Нагадаємо, 28 листопада НАБУ і САП провели обшуки в домі Єрмака. ЗМІ розірвали цю інформацію на дрібні шматочки, пов’язуючи його ім’я з жахливими “плівками Міндіча”, де фігурує персонаж з прізвиськом “Алі-Баба”, котрий відає вказівки правоохоронцям. Після обшуків Єрмак написав заяву про відставку, а Зеленський — ставить підпис.

Тепер на столі — нові імена. Міністра Дениса Шмигаля, Михайла Федорова, керівника ГУР МО Кирила Буданова, заступника керівника ОП Павла Палісу та заступника міністра закордонних справ Сергія Кислицю. Проте президент все ще не прийняв остаточного рішення. І це виклик! Чому так тяжко змінити управлінську модель і дати новий ковток повітря? Безпорадність чи розвідка?

Зеленський зауважував, що легше ліквідувати Офіс президента, ніж призначити нового керівника. Ця фраза відчувається як виклик. Чи готові ми до безвідповідальності, коли питання стоїть про справжню силу та незалежність? Час діяти!