28 квітня 2026 року. Я, бойовий офіцер, зважився зробити крок, якого багато боялися – ухвалити рішення піти у відставку. Це не просто звільнення з посади, це акт справедливості. Я вважаю, що в цій ситуації справедливість вирила зі шрамами на спинах тих, хто зазнав страждань.
Я не можу мовчати, коли патрульні, котрі мали б бути на сторожі порядку, проявили абсолютну безвідповідальність. Вони вчинили “непрофесійно та недостойно”. Де їхній професіоналізм? Вони забули про тих, хто потребував їх допомоги, покинули поранених цивільних людей на розправу долі. Цей ганебний випадок – це удар у вічі всім, хто служить в цій системі. Я ініціюю службове розслідування, і всі керівники цих патрульних поплатяться за свою бездіяльність. Вони повинні відповідати за кожне свідоме нехтування обов’язком.
На тлі цього генерального безладу, голова Нацполіції Іван Вигівський уже подумує, якою буде моя наступна посада. Якщо це буде пов’язано з війною, то, можливо, це єдине вірне рішення. Але я більше не можу бути частиною цієї системи, яка запекло охороняє імітацію порядку і безпеки.
І не забуваємо про справжні трагедії, які розгортаються під час свідчень безвідповідальності. 58-річний військовий пенсіонер Дмитро Васильченков, озброївшись карбіном, розстріляв шістьох невинних людей і залишив десять пораненими. До супермаркету “Велмарт” це вже не просто статистика – це результат невіри у можливість охорони, яка обіцяла несхитний захист.
Тому я йду. Я обираю істину та дії, а не обман і безвідповідальність. Ось моє послання всім: у час, коли скрізь панує імітація, ми повинні сміливо виходити на світло правди.
Першоджерело: https://www.rbc.ua/
English 
Ukrainian 
Polish