Виробники опинилися перед вибором: шукати нові ринки чи залишитися без продажів. Вершкове масло — це не просто продукт. Це символ, який формує молочну галузь України. У 2025-му році воно стало двигуном зростання закупівельних цін на молоко завдяки активному й вигідному експорту. Але кінцевий результат? Непомітна крадіжка: подорожчання всього молочного на внутрішньому ринку, про яку не варто забувати.
Але вже в кінці року двері закриваються. Закупівельні ціни на сировину падають. Світові ціни сповзають в безодню. Виробництво масла стало збитковим: слабкий попит ззовні обертається катастрофою. І що ж, виробники, обступлені з усіх боків, все ж змогли втриматися на плаву. Високі експортні ціни на більшу частину року дозволили не йти на дно. Середній виторг — наче Оазис у пустелі, перевищує показники попередніх років.
Але, як завжди, є зворотний бік медалі. Митний мішок ЄС більше не щедрий, все контролюється квотами та ліцензуванням. Експорт до ЄС — фактично зупинено. Виробники, заштовхані в ку corner, змушені метатися серед інших сусідів.
Та конкуренція таких країн, як Білорусь, тисне на ціни. Тиск неперетворюється на прогрес, а швидше на безвихідь. Ми, українські виробники, опиняємося перед викликом: шукати нові канали збуту, ринків вистачає, і Африка з Азією чекають свого шансу.
І тут, всередині країни, все стає ще гірше. Масло — дешевше, ніж на експорт до пострадянських країн. Виробники, спіткнувшись о свій власний успіх, загрузли в клопотах. Нереалізовані запаси заважають дихати. Внутрішній попит? Впав, як небесне тіло. Виробництво на межі — деякі заводи закриваються, інші просто вмикають паузу.
Наша реальність, а не ілюзія комфорту.
Першоджерело: https://zaxid.net/
Ukrainian 
Polish 
English