Гарантії безпеки – це не мир

Ми відчуваємо присутність сили, але ця сила не є гарантією миру. Джаред Кушнер, зять Трампа, переконує нас: питання з безпекою для України нібито вирішені, але давайте не вводити себе в оману. Мир не прийде просто так. Зустріч між Трампом і Зеленським у Мар-а-Лаго була лише стартом для гучної балаканини, а не перемогою.

Кушнер на пресконференції підкреслює, що вони “вирішили більшість, якщо не всі питання”. Але будемо відвертими: які питання? Чи справді це оформлення безглуздої ілюзії миру? Недостатньо цього “прогресу” для справжніх змін. Україна має зрозуміти, що без реальної підтримки і механізмів стримування жодна угода не стане запобіжником. Вона залишиться наодинці з величезними ризиками.

Трамп, згідно з Кушнером, виявляє прихильність до безпеки, ґрунтуючись на розмовах з Путіним. Обидві сторони прагнуть деескалації? Де ж тоді правда? Вони хочуть продавати ілюзію, бо це зручно? Це не шлях до миру, це шлях до самообману. Створити “надійне стримування” – вибачте, але це звучить як мертвонароджене слово. Мир через силу, коли хтось знову піде у напад – це виверт.

Справжній будівельний блок миру, за Кушнером, — це участь “Європейців, Коаліції охочих”. Своїм лідерством поглянемо в їхні очі. В Парижі визнають: сила України – ось ключова деталь. І воювати потрібно неослабно. Які стратегії, які зусилля? Військові Франції, Великої Британії та України мусять працювати над армією, а не над порожніми обіцянками.

Досить збиратись у верхах і говорить про гарні наміри! Справжня сила твориться на полі бою та в реальних зобов’язаннях, а не на дипломатичних посмішках. Мир – це не просто слово, це потужний зобов’язуючий акт. Суспільство чекає рішучості, не розмов про компроміси. А тому, якщо не буде дій, залишимо лише порожні балачки.