Ізраїль обирає: Нетаньягу проти всіх. Цирк починається!

Ізраїль знову на виборах. Прямо зранку 27 жовтня там стартував черговий забіг до парламенту. Перший після атаки ХАМАС у 2023 році. Аналітики, звісно, вже охрестили їх «найважливішими за десятиліття». Ну а як інакше?

Як засвітили у Babel.ua, голосування стартувало о сьомій ранку. Фініш — о десятій вечора. Вже ввечері обіцяють перші «екзит-поли». Остаточні підрахунки — до 30 жовтня. Офіційні результати — аж 4 листопада. Затягують інтригу, як можуть.

Система? Гнилувата

Місця у 120-місному Кнесеті ділять за пропорційною системою. Партії мусять перестрибнути бар’єр у 3,25% голосів. Не перестрибнув – сиди вдома.

Після цирку з підрахунками, президент Ісаак Герцог грає в царя гори. Консультується з лідерами партій, кого вони хочуть бачити прем’єром. Потім обирає «найкращого». Цей щасливчик має аж 42 дні, щоб зліпити уряд. Вдасться? Не факт.

Жодна партія в Ізраїлі ніколи не мала абсолютної більшості. Уряди – це завжди коаліції. Переговори тягнуться тижнями. Кожне місце в Кнесеті – на вагу золота. Малі партії стають великими вирішальними силами. Сміх та й годі.

Головні бійці: старий лис проти генерала

На ринг вийшли двоє. Чинний прем’єр-міністр Біньямін Нетаньягу зі своєю партією «Лікуд». І колишній начальник Генерального штабу армії Гаді Айзенкот, який очолює найбільшу опозиційну партію «Яшар». Битва титанів, чи що?

Нетаньягу: вічний прем’єр і вічні проблеми

Багато хто бачить ці вибори як референдум про Нетаньягу. А чого б і ні? Він же не зміг забезпечити обіцяну «повну перемогу» у війнах. І, звісно, не взяв на себе відповідальність за провали безпеки перед атакою ХАМАС 7 жовтня 2023 року. Зручно.

Його ще й критикують за звільнення ультраортодоксальних євреїв від армії. І за спроби урізати повноваження Верховного суду. Демократія, кажете?

Його «Лікуд» – права сила, що спирається на традиційні та робітничі єврейські громади. За 49 років вони рулили понад 34 роки. 19 з них – під Нетаньягу. Монополія, а не політика.

Сам Нетаньягу? Йому висунули звинувачення в корупції. Навіть міжнародний ордер на арешт є, пов’язаний з війною в Газі. А він обіцяє «довести справу до кінця» і не допустити палестинської держави. Класика.

Айзенкот: генерал, що втратив сина

Гаді Айзенкот якийсь час сидів у військовому кабінеті Нетаньягу під час війни в Газі. У цій війні він втратив сина та двох племінників. Рік тому створив свою партію «Яшар». Тепер – головний суперник Нетаньягу.

Айзенкот вимагає розслідувати безпекові провали перед 7 жовтня. Він, як і Нетаньягу, проти палестинської держави «в найближчій перспективі». Підтримує стримане розширення поселень і обіцяє боротися з насильством поселенців. Ну хоч щось.

Хто ще рветься до корита?

Опозиційні партії:

• «Разом»: союз центристів і правого націоналіста Нафталі Беннета. Проти Нетаньягу, за призов ультраортодоксів, за розслідування провалів 7 жовтня.
• «Наш дім Ізраїль»: права світська партія Авігдора Лібермана. Жорстка безпека, проти ультраортодоксів. З Нетаньягу розірвали.
• «Демократи»: лівоцентристська Яїра Голана. За світську державу, за дві держави.

Партії, що підтримують Нетаньягу:

• «Єврейська сила»: ультраправа Ітамара Бен-Гвіра. Антиарабська риторика. За «добровільну еміграцію» палестинців із Гази. Ага, «добровільну».
• «Релігійний сіонізм»: ультраправа Бецалеля Смотрича. За розширення поселень, анексію Західного берега, окупацію Гази євреями. Без коментарів.
• «Народ Ізраїлю»: права партія Офера Вінтера. Проти звільнення ультраортодоксів, за «добровільну еміграцію» палестинців. Знову «добровільну».
• ШАС: ультраортодоксальна релігійна партія. Захист традицій, інтересів громади.
• «Єдиний юдаїзм Тори»: союз ультраортодоксів. За релігійний спосіб життя, субсидії, звільнення від армії. Традиційно за Нетаньягу, але союз хитається.

Арабські партії:

• «Обʼєднаний арабський список»: ісламістська Мансура Аббаса. За співіснування, прагматичну участь. У 2021 році вже були в коаліції. Може стати королем, якщо єврейські опозиціонери перестануть вередувати.
• «Обʼєднаний список»: альянс трьох партій. Палестинські громадяни Ізраїлю. Мобілізують виборців, посилюють представництво.

Прогнози: вічні торги та загроза війни

Очікують, що близько десятка партій таки пролізуть у Кнесет. Опитування стабільно показують мінімальний розрив між блоками Нетаньягу та Айзенкота. Жоден, скоріш за все, не набере 61 місце для більшості. Знову торги. Знову тижні переговорів. Може, й повторні вибори. Стабільність, чи не так?

У цей час Нетаньягу може залишитися виконувачем обов’язків прем’єра. А це – карт-бланш. Він може знову атакувати Іран, як погрожував сам, і як підспівував Дональд Трамп. І відновити війну, яка останні місяці була на паузі. Чудово, просто чудово.

Арабська меншина Ізраїлю (20% населення) може раптом стати вирішальною. Явка серед них, кажуть, буде вищою. Дві арабські партії вже запропонували підтримку Айзенкоту. Але його союзники відмовляються від коаліції з арабами. Тупик.

Ізраїль знову на роздоріжжі. Замість вирішення проблем — черговий цирк з обіцянками та загрозами. А народ хай чекає. І платить.