Трамп, Путін і міжнародна імітація миру

Ситуація з Радою миру по Газі під керівництвом Дональда Трампа лишається невизначеною та загадковою. Кому потрібен цей консультативний майданчик, коли мова йде про реальні повноваження? Трамп – особиста величина, але це не офіційна міжнародна структура. Як буде функціонувати цей орган? Ніхто не знає. Сам Трамп запрошує туди третість світових фігур, і це – величезна інтрига. Які питання піднімуться? Чи справді можна розраховувати на вирішення справ, що стосуються не лише Гази, а й нас? Немає ясності, але «всі працюють над цими викликами». Це намагається переконати сам себе хто завгодно.

Можливо, ця Рада стане альтернативою старим недієвим міжнародним форматам? Класичні організації давно втратили сенс, у них нема реальних можливостей. Натомість, новий формат обіцяє бути ефективнішим. Трамп – це Трамп, з ним підберуться ті, хто може впливати на ситуацію. Чи візьме на себе ця Рада інші питання? Знову ж таки, поки що не ясно. Але це не для нас, не для українців.

Чи є шанс, що ця Рада трансформується в арену для грубої політики великих держав? Безумовно, є ризики. І що тоді? Це ж могло б бути й без Ради. Як виконуватимуться рішення цієї структури, шановні? Вони мають отримати легітимність на національному рівні, але час покаже, чи справді будуть ухвалені рішення, які мають хоч якийсь сенс.

Трамп запросив до Ради Путіна. Чому це відбувається всупереч агресії Росії проти України? Чи це стане виправданням Кремлю? Не реабілітація, не спроба одного з потенційних ворогів. Але двері відкриті, це буде ще одна платформа для Росії. Незалежно від того, які механізми можуть притягнути агресора до відповідальності, це не перешкода для Трампа. Він мислить лише через призму своїх інтересів у Близькому Сході. Куди дивишся, Лукашенко там на порозі з грошима та пропозиціями.

А нам що? Ми кілька разів розглядали запрошення, але виходити на стіл переговорів без нашої вигоди не будемо. Все залежить від позиції європейських партнерів, і тут треба зважити всі плюси і мінуси. Які важелі матиме ця Рада? Політику і безпеку ставлять на одну дошку, і тут чітко намальовано: це потрібно для реалізації плану. Трамп – це США, його слово вирішує. Про що тут може йти мова стосовно права вето чи відповідальності? За кожне рішення, яке прозвучить, відповідатиме Трамп. Будь-яка країна-учасник погоджується на політичну відповідальність, беручи участь у цій імітації миру.

А що буде, коли Трамп залишить пост президента? Чи зможе система працювати без нього? Це питання у повітрі. Ніхто на нього не відповість.

Першоджерело: https://www.unian.ua/