Суддя в тіні недобудови

Суддя Петро Жовтан розмірковує про свої амбіції. Будівля, яка пасла задніх у його деклараціях, не задумувалася як комерційна. Але що далі? Він не знає, які плани у його дружини з цією недобудовою. Чи залишить її як зону для усамітнення, чи пустить у вільне плавання комерційного призначення?

Громадська рада доброчесності (ГРД) без жалю винесла вердикт: у судді Жовтана не вистачає доброчесності та професійної етики, і це не просто так. За його спиною – питання, які тиснуть, як лещата. Прямо перед ним: сумнівні декларації, частка у недобудові з паркінгом, що декларується як дачний будинок. Чи могла його дружина дозволити собі придбання такого активу без адекватних доходів?

Журналістка «Слідства.Інфо» рішуче вирушає в прямий контакт. Запитує суддю про призначення цієї будівлі. Жовтан обирає заплутуватися в словах: “Не планували як комерційну”. Та прояснити ситуацію не вдається. Його відповідь – суцільне непорозуміння. А між тим, реальність, як наявність численної нерухомості у його брата, не піддається жодним запереченням.

Овідій Бенджамін, правозахисник, у суддівстві. Чи це ще не фільм жахів? 16 грудня з одеського апеляційного суду долинає привіт – комісія суддів знову зупиняє іщодавнє розслідування. Громадська рада доброчесності опублікує висновки, і їхній висновок жорсткий, немов лід.

Жовтан намагається оскаржити звинувачення. Всі факти, за його словами, «не відповідають дійсності». Але ж його речі не підтверджують ці слова. Декларації тут як тут – мільйони, які злітають, немов пташки в небі. Хто ж має пояснити, чому дружина судді наразі числиться співвласницею неприбуткової компанії?

А ще з’являються підозри про підхоплені гроші, непомітно всіляко летючі з рук. Отримані грошові подарунки від тещі, пенсії – замкнене коло, в яке потрапляють не лише судді, але й їхні родини. І тут родич – брат судді, з адвокатською діяльністю, під час волевиявлення не відкидає нічого.

Чи це наш випадковий випадок, чи рай під масками безвідповідальності? Чи нарешті ми станемо в опозицію до системи, що імітує справедливість?

У такий момент художня уява перестає розмежовувати конструкцію та істину. Судді, як вампіри, годуються судовими сумнівами. Це не просто докази; це виклики, які потрібно прийняти. Як казають, справедливість – це не абстракція. Це дія. І водночас – відповідальність.

Зупиніться. Подивіться, що відбувається! Чи можуть мільйони стояти за туманними розповідями? Чи пройде це непомітно? В ім’я правди й справедливості ми проти цього всього!