Микола Карпюк: загинув на фронті. Кінець легенди?

Повідомлення, що струсонуло. Микола Карпюк, якого знала вся країна, більше не з нами. Йому було 62. Як засвітили у babel.ua, вість про загибель на фронті підтвердили знайомі. Це була людина-легенда. Громадський та політичний діяч, співзасновник УНА-УНСО, екс-політв’язень Кремля. Та військовий.

«Пішов як жив»: прощання з Карпюком

Колишній заступник голови СБУ Віктор Ягун, екснардеп Артур Палатний та громадський діяч Юрій Гончаренко — всі, хто його знав, у скорботі.

• Юрій Гончаренко: «Втрата. Не виміряти. Не описати. Життя віддав Україні. Ніколи не гнався за славою, грошима, посадами. Жив і пішов як найвеличніший воїн. Пішов у бою. Як жив усе життя». Різко, прямо.
• Артур Палатний: «Життя — боротьба за Україну. Революції. Російський полон. Важкі випробування. Після 60 — захищати рідну землю. Любов до України? Не слова, а діло всього життя». Зрозуміло?
• Віктор Ягун: «Загинув 19 вересня. На фронті. Місце? Обставини? Не розголошують. Залишились дружина та син». Що тут ще додати?

Карпюк: від Придністров’я до «Правого сектору»

Хто ж він, Микола Карпюк? Народився 21 травня 1964 року. Село Великий Житин. Рівненщина.

• 1990-ті: Добровольчі формування. Придністров’я. Грузія. Справжній боєць.
• Революції: Активний учасник Помаранчевої революції. Революції Гідності. Керівництво «Правого сектору». Скрізь у центрі подій.

Кремлівські каземати та шлях додому

Березень 2014 року. Руки російських спецслужб. Викрадення. Незаконний вирок у РФ. 22,5 року в’язниці. Фальшиві звинувачення. Участь у чеченській війні 1995 року? «Ніколи не був у Чечні», — заявляв Карпюк. Ніколи не брав участі в бойових діях. Тортури. Погрози родині. Так працює «справедливість» Кремля.

Повернення. 7 вересня 2019 року. Обмін з Росією. Формат «35 на 35». З ним, до речі, Володимир Балух. Після визволення вони створили «Український центр запобігання катуванням». Досить промовисто, чи не так?

Останній бій

Повномасштабне вторгнення Росії. 24 лютого 2022 року — новий відлік. Карпюк добровольцем іде в ЗСУ. Йому тоді вже 60. Хто б сумнівався? До останнього подиху за Україну. Дехто лише говорить. Він робив. І помер за це.

Ось так і пишуться нові сторінки історії. Чи легенди. Бо справжні герої не вмирають. Просто йдуть у вічність. А їхні історії? Залишаються. Хоча дехто нагорі про це б забув.