Як засвітили у nv.ua, окупанти знову перевершили себе. Знову кров. Знову цинізм. Це Куп’янськ, крихітко.
Вранці 13 жовтня російські військові влаштували чергове шоу. Вивели групу цивільних з Куп’янська. Прямісінько до труби газогону. А потім? Самі ж їх і обстріляли. Міномети, артилерія. Навіщо? Щоб було.
Серед мирних – жертви. 2-й корпус НГУ «Хартія» не церемонився: оприлюднив відео з розвідувальних дронів. На кадрах видно: двоє жінок, дитина, кілька чоловіків. Дехто вже не дихає, дехто корчиться від болю. Загиблі, поранені. Свідомий вибір.
Українські військові не стріляли. Це важливо. Характер розривів чіткий: вогонь йшов зі східного берега Осколу. З позицій окупантів. Без варіантів.
Що це? Провокація. Чиста, без домішок. У «Хартії» вже попередили: чекайте на російських медіа. Вони покажуть ці кадри. І звинуватять Україну. Завжди так. Завжди по-російськи.
Цинізм за шаблоном: не перша кров
Схожий сценарій вже бачили. На початку жовтня. Обстріляли своїх же цивільних. Зняли наслідки. Розповсюдили в пабліках: «Українці б’ють по біженцях». Класика жанру.
Обидва випадки задокументовані. Матеріали летять на розслідування воєнних злочинів. Нехай подавляться.
«Живий щит» – улюблена тактика
Це вже другий такий «випадок» за два тижні. 27 вересня окупанти вже гнали по тій самій трубі дев’ятьох цивільних. Діти, літні люди. Поруч – чоловіки в цивільному. Ймовірно, їхні ж військові. Виходили з міста під прикриттям. Як щурі.
Раніше ця труба служила іншим. Росіяни заводили нею штурмовиків до Куп’янська. Тепер «Хартія» наступає. Труба стала виходом. А цивільні? Живий щит. Просто м’ясо. Міжнародне гуманітарне право? Наплювати. Використання живого щита, обстріл цивільних, примусове переміщення – це злочини. Вони їх роблять.
Так працює «рускій мір». Так вони воюють. І так вони програють.


