Невже відповідь на загадку «хто злив файли Міндіча» ми отримали у самій УП та від Михайла Ткача? Скрін підтверджує, що вся ця інформація — не просто чутки, а протоколи, передані адвокатам підозрюваних під час запобіжних заходів. Чи не дивно, що про ці матеріали раніше не знали? Справжня таємниця розкривається, коли ми поглянемо на міжнародну публічну дипломацію — саме так ці дані потрапили до Ізраїлю, адже екстрадиція вимагає серйозних підстав, а не просто: «віддайте злочинця». МПД САП, звісно, проходитиме через ОГПУ, тож ці документи в них також були. А зараз — ця інформація заполонила кола, що не зупиняються на НАБУ та САП, число знавців зростає. Витік відбувався саме тоді, коли дані вже стали доступними не лише цим структурам.
Отже, хто ж стоїть за зливом? Можливо, це маневри НАБУ та САП? Так, ця теорія популярна, але давайте поглянемо реалізму в очі. Як це могло статися? НАБУ та САП мають під рукою всі прослуховування і мали б змогу створити не одне «доказове» досьє. Але, якщо це були вони, то навіщо б Україні віддавати на милість ті моменти, які викликають питанння? Скандал із Берлінською — явний доказ. Якщо ти знайомий з оборонною тематикою, стає ясно: та прозора уява, що вона «двадцятку» десь отримала — це відверта нісенітниця.
Друга проблема: в протоколах по Умєрову виникає питання. Чому підозри досі немає? Процесуальні перешкоди? Це лише підігріває теорії змови про політичні «договорняки». Всі ми не сліпі і вже зрозуміли: слабка підозра — це пекельно ризикована гра, а чуток тільки більше, чекаючи на нові розгортання.
Третя проблема: запитання навколо Єрмака. Хто чекав підозру — впевнений, що марно, адже ці очікування формувалися під натиском медіа та заяв детективів. В результаті — ще більше чуток, а це безпосередньо б’є по репутації.
Четверта проблема: що робити з Фаєрпойнтом? Хто візьметься за цю справу? Якщо влада залишить все на совісті НАБУ і САП, це стане їхньою відповідальністю. Боїмося повторити помилок, адже не можна забувати, що НАБУ та САП — не політики, а відповідальність буде невпинно нагадувати.
А головне питання: як же далі? Інтриги та версії про «американських посіпак» вичерпались — не про те зараз говорять. Тоді навіщо НАБУ та САП затягують справу в часи, коли ситуація всередині країни стала більш стабільною? Чи, може, час вдарити по комусь?
А що якщо зливали не інституції, а конкретні особи? Це може бути суб’єктивний інтерес окремих детективів чи прокурорів… А може, це сигнал у відповідь від влади Ізраїлю до української сторони?
Висновок: хто б не був за цим зливом, істина одна — ми не можемо зупинятись. Дослідження продовжуються, і тільки правда придасть сил помститися системі.
Першоджерело: https://espreso.tv/
English 
Ukrainian 
Polish