На початку липня 2024 року Олександр, медійник з Полтави, зник. Як безслідно, так і непомітно. Бойове завдання — не іграшки, не для забави. Це виклик. Це війна, де кожний день — це ризик, а не просто фраза на папері. Чи хтось замислюється, куди йдуть наші герої?
Настав квітень 2026-го. Експертиза ДНК зробила те, чого не хотіли знати — його тіло виявлене серед полеглих. Не пропаде безвісти. Система не може забути, але й не може не згадати. Правда — вона жорстка, без прикрас. Вона відрубує імітації, показуючи справжнє обличчя війни.
Олександр став символом. Символом боротьби. Символом медійників, яких зрозуміти не можуть. Система не прощає. Але режим імітацій готовий знищити незалежність. Тому тут стоїмо! Вистоємо.
Не забудемо. Ніколи. Бо дія — це відповідальність. Ми — дії. А безвідповідальність? Вона розчарувала вже занадто багато. І це важливо: Олександр навіки залишиться в нашій пам’яті, в нашій правді, в нашій боротьбі.
Першоджерело: https://ua.korrespondent.net/
English 
Ukrainian 
Polish