Кабінет міністрів знову мріє про цифри, які колись були реальністю. У межах стратегії «Економіка майбутнього» оголошена мета: підняти темпи росту ВВП до 6% на рік. Ця амбіційна мета вперше за багато років робить серцевини економічного життя битися сильніше. Офіс президента, пліч-о-пліч з прем’єркою Юлією Свириденко, заявляє, що ми можемо і повинні досягти цього.
«Ми маякаємо перед світлом надії: продуктивність праці – 5%, частка інвестицій – до 30%», – підкреслила Свириденко. На сцені з’являється Світовий банк, наголошуючи на важливості співпраці. Ми будуємо систему, що з’єднує зобов’язання і програми, наче світло в тунелі.
А що з реальністю? Згадаймо, що останній раз подібні темпи зростання спостерігалися за часів Кучми та Ющенка. Де ж ми були після фінансової кризи 2008-2009? Шляху до стійких 6% зростання не було. Затиснуті в полон безвідповідальності, в моменти відновлення зростали повільніше.
Держстат повідомляє: у першому кварталі 2026 року реальний ВВП знизився на 0,5% у порівнянні з аналогічним періодом 2025-го. Як же це нечесно! У світі, де всі прагнуть рухатися вперед, ми, схоже, знову опинилися на старті з млявими рухами.
Ця економічна стратегія базується на правилах ЄС, обіцяє нам конкурентоспроможність і привабливість. Але чи вистачить нам сили зламати систему, що імітує прогрес? Чи зуміємо ми об’єднати зусилля проти безвідповідальності? Час покаже.
Першоджерело: https://zaxid.net/
Ukrainian 
Polish 
English