Відповідальність без ілюзій

Росія безцеремонно продовжує знищувати критичну інфраструктуру України. Щоденний обстріл стає справжнім кошмаром, адже зима 2026 року вразила усіх своїм лютим холодом. Температура падає до -20°C. А ворог, як хитрий розбійник, спекулює на погодних умовах, завдаючи ударів по теплових електростанціях і котельнях. Наслідки жахливі: гинуть цивільні, серед них лікарі та рятувальники, мільйони українців опиняються без електрики, опалення і води під час лютих холодів. Зараз розглядаємо: чи це не є грубим порушенням міжнародного права? Вірно! Це пряма атака на цивільних. Всі знають про Додатковий протокол до Женевських конвенцій, про заборону ударів по цивільних об’єктах. Проте, запитуємо: що стоїть за цими підступними діями? Геноцид чи злочини проти людяності?

Термін “геноцид” звучить все гучніше, особливо після злочинів російських солдатів у Бучі, Ірпені, Бородянці. Лідери країн світу, від Канади до Балтії, підтверджують: це геноцид. Верховна Рада України підписала Заяву, визнавши дії Росії геноцидом. Але! Політичне визнання не одне з процесами в суді. Суду потрібні докази – реальні, залізобетонні. Українське кримінальне законодавство передбачає відповідальність за геноцид, стаття 442 КК описує ці діяння. Так, потрібно три речі: перше – злочин проти конкретної групи; друге – протиправні дії (вбивства, страждання, безвідповідність); третє – спеціальний намір на знищення.

Тут ситуація вкрай непроста. Доказати намір – це не жарти. З огляду на міжнародну практику, спеціальний умисел встановлюється через документи, заяви, промови. Іронічно, російська пропаганда просто сипле нам натяками: немає українців, є “рускі українці”, “рускі білоруси”. Путін з Ільїним знаходяться в одному човні ненависті. Вірніше, вщент наколотому човні, де геноцидний намір настільки закріпився, що тягне на дно.

Але! Чи не краще переформатувати обвинувачення на злочини проти людяності? Пункт 442-1 Кримінального кодексу України говорить про систематичні напади на цивільних. Це легший шлях для міжнародних судів, щоб притягнути до відповідальності винних у шкоді українському населенню. І все ж, не забудемо: відповідальність за геноцид теж залишається актуальною!

Головний прокурор Міжнародного кримінального суду Карім Хан розслідує воєнні злочини та геноцид в Україні. Україна створила Спеціальний трибунал для розслідування агресії Росії. Це наша боротьба, щоб сказати: Росія – агресор, вона несе відповідальність! Зараз Україна може сміливо просувати обидві теми, і злочини проти людяності, і геноцид! Вони не виключають одна одну. Головне – що винні мають відповісти!

Першоджерело: https://www.unian.ua/