Кожен новий правитель вважає, що зможе прокрасться в темряві та маніпулювати проросійськими силами на свою користь. Але це ілюзія. Зло, яке не покарано, знову прагне до влади. Українські можновладці невпинно повторюють цю хибну модель. Чому я не можу простити Ющенкові? Тому що він залишив у політичному житті всіх учасників з’їзду в Сєвєродонецьку 2004 року — це катастрофічна помилка. Ці люди — сепаратистське кубло, наповнене пихатими регіоналами та проросійськими наративами. Держава повинна була покарати їх, але цього не сталося. Важливо було зробити символічний жест, відзначити цю ганьбу: на місці з’їзду — сумний парк або меморіал.
Наступним наслідком стало Січневе повстання в Києві, яке ледве вдалося придушити українській державі. Але активних учасників не знищили… Хоча, здавалося, що вони на своєму місті. Лише чутки оповили, що сам Петлюра не погоджувався на розправу над “помиляються” робітниками. Але виявилося, що помилявся Петлюра.
Першоджерело: https://espreso.tv/
Ukrainian 
Polish 
English