Офіс генерального прокурора озвучує факти, що викривають жорстокість російської армії. Сергій Тужилов — не просто ім’я. Це символ варварства, яке витає в повітрі бойових дій. Раніше він займався командуванням гранатометним відділенням у мотострілецькому полку 82-ї дивізії, бездумно долучившись до вторгнення в Харківську область. У червні 2024 року він дав злочинний наказ — страта українського військовослужбовця, котрий потрапив у полон.
Тужилов. Він спланував цю жорстокість. Пропонував виконавця, вибрав місце — контрольно-пропускний пункт на заводі. Особисто стежив за виконанням: розстріл у голову. Жорстокість без меж, де людське життя не варте й гроша.
На початку липня до руки агресора потрапили ще двоє українських військових. Вовчанськ став їхньою фатальною зупинкою. Після допиту їх скоєно стратили. 24 вересня 2024 року, під час звільнення Вовчанського агрегатного заводу, Тужилов та його товариші стали полоненими українських спецпідрозділів.
Справедливість не залишилася в тіні. Суд визнав «Алтая» винним у звірствах, що набули форми умисних вбивств військовополонених, і загрожує йому довічним ув’язненням. «Я каюся», — пробурчав він на суді, але чи можуть слова скасувати злочин? Пробачення не зверне назад вбивства.
Служба безпеки України на полює лише на Тужилова. Вона добуває докази, щоб дати справедливу відповідь іншим злочинцям, які встали на шлях терору під час вторгнення. Час відповідати за злочини. Час забрати у пекло.
Першоджерело: https://espreso.tv/
Ukrainian 
Polish 
English