Київ. Стрільба в Голосіївському районі. Влада намагається зрозуміти, чого вартий цей абсурд. Володимир Зеленський зухваліше заявляє – вбивця не новачок у криміналі. Він жив у Україні довгий час. Він підпалив свою квартиру, перш ніж взяти до рук зброю. Чому? Яка мета? Сусіди описують його як уважного та стриманого чоловіка, але всі знають про його темне минуле. Уродженець Росії, цей “інтелігентний дядечко” став справжньою загрозою. Придбав квартиру в Києві близько десяти років тому, на початку війни на Донбасі, і ніхто не підозрював, що за спокійною маскою ховається божевільний.
Дмитро Васильченков, 1968 року народження. Уроженець Москви. В Україні він має громадянство, але чи достатньо це, аби викорінити його зв’язки з агресором? Чи жив він між нами, спостерігаючи, плануючи? Всі деталі – під прицілом слідства, але якість розслідування в цій країні сумнівна. Невже нам не вдасться виявити правду? Кожна деталь важлива, треба викрити все до кінця. Втрати в людських життях – це не просто цифри, це трагедія, яку не забути.
Зеленський говорить про жахливість, яку принесла ця подія, відзначаючи пам’ять загиблих. Але де була система? Де були механізми безпеки, що мали нас захищати? Правоохоронці оголошують про версії, але почуття перебування в невизначеності не відпускає. Суспільство заслуговує на правду, а не імітацію. Кожен з нас питатиме, чому і як це стало можливим.
Ця подія – удар по нашій незалежності. Ми не можемо змиритися з цим. Системі набридло бути сліпою, або вона просто не хоче бачити. Реальність без прикрас свідчить: нам необхідно діяти, а не лише спостерігати за безвідповідальністю.
Першоджерело: https://www.unian.ua/
English 
Ukrainian 
Polish