В Одесі розкрилася страшна правда. Підсудні — 18-річна Вікторія Городецька та 44-річний Артем Горбань. Два життя, спалені безвідповідальністю. Конвой привіз їх вчасно, але суд затримується майже на півтори години, бо розглядає інші справи. Доки судова система заминає важливі рішення, підсудні сміються та ведуть розмови. Справжня імітація правосуддя.
Суд у закритому режимі пропустив низку апеляцій від захисту. Городецька не визнає провини, вважаючи смерть хлопчика лише трагічним випадком. Вона взагалі просить змінити адвоката. А ось Горбань також заперечує свою провину у справі про залишення дитини у небезпеці. Суд, здається, покладає надії на новий захисник, але чи змінить це картину?
Вікторія — вже не перший раз під прицілом правоохоронців. Як 12-річна дівчинка, вона втікала з інтернату, залишаючи за собою сліди безпекових служб. Пізніше, будучи позбавленою піклування, в 15 років вона стала матір’ю. Її дитина зараз на руках її біологічного батька. Чи могла Вікторія стати гідною матір’ю, якщо органи опіки визнали її “дієздатною” і “відповідальною”?
Горбань — батько, що зміг, але не зміг. Наркозалежність, десятиліття тюремного життя, а тепер — пояснення жахливих дій: “Я прийшов і вже побачив мертву дитину”. Намагається виправдатися, закривши тіло у морозильній камері. Чи взагалі можливо дати виправдання такій жахливій безвідповідальності?
Суд вже призначив Вікторії дев’ять років і вісім місяців ув’язнення, а співмешканцю – дев’ять років і десять місяців. Їх визнали винними у залишенні дитини в небезпеці, у невиконанні батьківських обов’язків, що призвели до смерті хлопчика, і у приховуванні тіла. Жахливі наслідки їхніх дій, коли замість медичної допомоги люблячі батьки віддають перевагу бездіяльності.
Тіло хлопчика знайшли через два тижні, але обвинувачені так і не визнали своєї вини. Стаття 62 Конституції України говорить про невинуватість до доведення в суді. Але коли система зволікає, ми стаємо свідками жахливих наслідків цієї ілюзії правосуддя.
Першоджерело: https://espreso.tv/
Ukrainian 
Polish 
English